У нас з чоловіком двоє дітей – син і донька. Нещодавно нам вдалося придбати квартиру і ми вирішили подарувати її доньці. На нашу думку, дівчина має бути з приданим, а син сам заробить з часом собі на житло.
Радість від покупки квартири для дочки затьмарилася образою сина. Він ніяк не міг зрозуміти, чому ми так зробили, вважаючи, що це несправедливо по відношенню до нього. Нас він вважає зрадниками, а сестру – людиною, якій все дістається без будь-яких старань по клацанню пальців.
Син мене прямо запитав:
– Мамо, чому ви купили Тамарі квартиру? Я на п’ять років старший. А вона сидить на вашій шиї, нічого не робить, а у неї вже є власність.
Я сину пробувала пояснити, чому я так поступила.
– Сину, ну, вона ж дівчинка. Зарплата маленька, бухгалтером вона на квартиру не заробить. Вийде заміж, піде в декрет, звідки у неї гроші з’являться? А ти доросла, самостійна людина. Соромно повинно бути у батьків гроші клянчити, а тим більше квартиру.
– Я б не просив, якби ви Тамарі не купили. Це просто несправедливо. Ми обоє ваші діти, я ваш син, але ви купуєте квартиру тільки доньці. Або нікому не дарувати житлоплощу, або обом. Мені вже між іншим 30 років, мені навіть нема куди наречену привести. Соромно говорити, що я живу з батьками.
– Ти поки можеш жити з нами і відкладати самостійно. Ми ж тебе не виганяємо, з нашого боку це теж допомога.
– Накопичити самостійно, живучи у батьків і отримати просто так в подарунок – велика різниця.
Син з батьками так і не прийшов до згоди. Вони були впевнені, що у дочки має бути придане, а син має заробити самостійно. Батьки допомагали йому тільки порадами і дозволом жити в спільній квартирі.
У сина так і залишилася величезна образа. Він багато працював, але таки заробив на квартиру, яка була значно більшу, ніж у сестри. Але відчуття заспокоєння так і не прийшло. Його гризла образа і постійні питання: чому батьки так несправедливо поступили?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
