Було вже доволі пізно, раптом в хату Оксани хтось постукав. Жінка виглянула у вікно і в невиразній чоловічій постаті не відразу впізнала свого Ярослава. Заметушилася, підбігла до дверей і зрозуміла, що не помилилася.
З колишнім чоловіком вони не бачилися 20 років, останній раз він приїжджав на весілля до сина, але було це давно.
Одружилися Оксана з Ярославом молодими, ледь по 19 років їм виповнилося. Родом були з одного села, обоє з бідних сімей, відразу почали хату будувати. Грошей не було, тому Ярослав почав їздити разом з іншими чоловіками з села на заробітки.
Їхній будинок потрохи ріс, Оксана з сином поки чоловік був на заробітках, жила у своїх батьків. Вони з дитиною залишалися, а Оксана відразу на роботу вийшла.
Так спільними зусиллями за 10 років вони збудували будинок. Коли нарешті заселилися в нього, Ярослав на заробітки їздити не перестав, бо вже звик до такого життя. Та й вдома з роботою було не дуже.
Оксана не раз просила чоловіка вже нікуди не їздити, казала, що інші люди якось без заробітків дають собі раду і вони теж справляться. Хочеться вже трохи і для себе пожити, бо ж молодість минає, а вони все порізно.
Але Ярослав не хотів слухати, казав, що он син підростає, треба і про нього подбати.
Так і жили, приїжджав Ярослав додому лише на свята, Оксані ті гроші вже і не милі були. Але чоловік залишатися вдома не хотів, казав, що він вже звик так жити і що його все влаштовує.
А одного разу Ярослав на Різдво не приїхав. Передав через сусіда, з яким працював, лист для дружини. В ньому повідомив, що знайшов собі іншу, буде розлучатися з Оксаною. Синові на весілля купить квартиру. Просив пробачити і зрозуміти.
Слово своє Ярослав дотримав, приїхав на весілля до сина, подарував ключі від квартири. Будинок залишив Оксані, відтоді про нього не було жодної звісточки. А тепер, наче примара, повернувся через 20 років.
Надворі був вечір, то ж Оксана впустила непроханого гостя до хати. Пригостила вечерею, запитала, чого той прийшов.
Ярослав крутити не став, зізнався, що залишився без нічого. Він останнім часом не дуже добре себе почуває, роки беруть своє, заробляти гроші вже не може. Дружина, з якою він прожив майже 20 років, вигнала його. І тепер йому просто нікуди йти.
Сказав Оксані, що зрозуміє, якщо і вона йому зробить так само. Але якщо буде її така добра воля, то нехай впустить його жити хоча б в стару літню кухню. Вже краще, ніж на вулиці.
Оксана сказала чоловікові, щоб той лягав спати, а вранці вони щось придумають.
Всю ніч вона думала, що робити далі. З однієї сторони вона звикла жити без нього, та й він зрадив її, як не крути.
А з іншої, будинок, в якому вона прожила стільки років, збудовано за гроші Ярослава.
Що робити? Як правильно вчинити, щоб було по-людськи.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
