Мама покликала мене і сестру з сім’ями до себе. Пояснила, що має до нас гарну розмову. Ми відразу здогадалися, що мова йтиме про майно, тому і я, і сестра приїхали до неї в село.
Нашій мамі 64 роки, кілька місяців тому вона повернулася з Італії, де була на заробітках 12 років. Мені мама купила квартиру, в якій я зараз живу з сім’єю. Вірі, моїй сестрі, житло було не потрібне, у її чоловіка була квартира, тому їм купили авто з салону. Собі ж вона зробила ремонт в будинку, і вирішила вже більше нікуди не їхати. Мовляв, всі забезпечені, можна вже і відпочити.
Ціна моєї квартири майже дорівнювала вартості машини сестри, то ж тут вийшло все порівну. Щодо будинку, я була впевнена, що мама теж поділить його порівну між нами обома. Сподівалася, що мені буде більша частка, бо в мене двоє дітей, а у сестри одна, але як ненька вирішить, так вже і буде.
Приїхали ми з самого ранку, вона вже нас чекала, накрила гарний стіл. Раділа, що ми їй онуків привезли. Я все чекала, коли мама перейде ближче до справи, але вона як ніби когось чекала. І тут годин через дві до хати зайшов чоловік, мама відразу пішла зустрічати гостя.
– Діти, добре, що ви всі тут зібралися, – почала мама. – Хочу познайомити вас з своїм майбутнім чоловіком – Михайлом. Ми вирішили одружитися.
Матуся розповідала, як вони з Михайлом познайомилися, що він живе один, має двох доньок, яким залишив все майно. Тепер він буде жити тут.
І я, і сестра мовчали. Ми навіть маму не привітали, бо не можемо зрозуміти, навіщо їй це?
Чоловік говорить, щоб я пораділа, що мама нарешті стала щасливою. Але я не розумію її. Сестра думає так само, як і я.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
