Батьки мого чоловік а – дуже дивні люди. Вони роблять велику різницю між дітьми, і самі наче цього не помічають.
А мені ця ситуація дуже не подобається, я вважаю, що так не має бути.
Цей Новий рік ми збиралися бути вдома, у нас маленька дитина, тому ми думали посидіти в тісному сімейному колі.
Але за кілька днів до Нового року нам зателефонувала мама мого чоловіка і сказала, що запрошує нас до себе в гості. При цьому натякнула, що має до всіх нас серйозну розмову.
Я не дуже хотіла їхати, бо не люблю ходити в гості до свекрів, але чоловік наполіг, він чомусь на сто відсотків був впевнений, що мова йтиме про спадщину.
У мого чоловіка є ще рідна сестра, і знаючи її характер, він вирішив, що краще бути присутнім на цій сімейній нараді, інакше – залишиться він без нічого.
Приїхали ми до мами чоловіка 31-го зранку, у нас своя машина, так що добралися ми без проблем.
Свекруха не подивилася, що у мене на руках немовля, і дала мені купу роботи, практично всі салати були на мені.
Я не розуміла, навіщо стільки готувати, але у свекрухи мають бути столи повними. Ми так напрацювалися, що я вже щось відзначати сил і не мала.
Ближче до вечора приїхала і сестра чоловіка. Приїхала на все готове практично. Мене це неабияк взлило – я працювала, а вона на все готове!
Ми сіли за стіл проводжати старий рік. Свекор взяв слово і повідомив, що вони з мамою вирішили переписати свій будинок на свою дочку, бо у неї нічого немає.
На його думку – нам спадщини не треба, бо у нас є все – і квартира, і машина.
Я була черговий раз ошелешена, адже все це мені дали мої батьки, проте ця інформація до рахунку не бралася.
Зовиця була дуже задоволена рішенням батьків, вважала його справедливим. Чоловік був засмучений, але мовчав.
Будинок у свекрів добротний, великий, там навіть дві сім’ї жити можуть. Але свекри чомусь вирішили, що доньці потрібніше, ніж сину.
Так, до речі, було завжди. Коли сестра чоловіка виходила заміж, їй зробили шикарне весілля, а ми – просто розписалися.
Дочці батьки передають продукти з села, нам ніколи і нічого. Але коли свекрам щось треба, то мій чоловік купує їм і меблі, і техніку.
Мені прикро за свого чоловіка. Сестрі все, а нам нічого. Свекри вважають, що у нас і так все є.
Може нам і справді вистачить того, що у нас є, але я вважаю, що свекри роблять неправильно, адже у них є двоє дітей, і треба давати обом порівну, а не тому, кому більше потрібніше.
Ну хіба не так?
Вони нас ще і на Різдво до себе запросили, але я чоловікові сказала, що нікуди не поїду, досить з мене Нового року. Не хочу бути служницею для свекрів і зовиці.
Я чоловікові кажу, щоб він не мовчав, щоб говорив батькам, що він така ж дитина, як і сестра! Але він не хоче чіпати цю тему.
Звичайно, прийшов на все готове, нам мої батьки все дали, то можна і у своїх вже нічого не просити!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
