Зоряна всю ніч не спала, пакувала сумки, бо ж завтра, нарешті, вона додому поїде.
Водій буса сказав, що 30 кілограм можна везти з собою, але у неї аж 130, за 100 зайвих треба заплатити по півтора євро, і того виходить ще плюс 150 євро до 100 за дорогу.
Але це не проблема – гроші у Зоряни є, вона ж недарма скільки часу в Італії провела.
Про всяк випадок, ще раз перерахувала гроші, є всі 10 тисяч. Вона їх планувала вкласти в ремонт будинку. Давно мріяла Зоряна, як проведе собі в хату воду, щоб не носити відрами з криниці. Але на це грошей не вистачало, тому і поїхала на заробітки.
А двом своїм дітям вона вже по квартирі купила, спершу вирішила сина і доньку житлом забезпечити, а потім вже і про себе подумати.
Тепер от усім внукам одягу, іграшок, гостинців накупила, взяла всього багато, щоб нікого не обділити.
Приїхала додому дуже щаслива, водій буса її аж до хвіртки підвіз.
Ступила на рідну землю і аж розплакалася, бо нічого милішого за неї у всьому світі немає.
Петро вже чекав на неї. Він у Зоряни непоганий чоловік, але грошей заробляти зовсім не вміє. Та вона не ображається, це не всім дано.
Не встигла сумки розкласти, як син з невісткою приїхали. Діти стали обнімати:
– Бабусю, а що ти нам привезла? Я шорти хотіла! А я майку рожеву!
Дівчата підбігли до сумок шукати те, що бабуся мала їм привезти.
Схожа ситуація повторилася, коли донька з зятем і внуками приїхала. Всіх цікавило, що Зоряна їм привезла.
І ніхто не спитав її, як вона почувається з дороги. Навіть стіл не накрили, хоча всі знали, що вона повертається додому…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
