fbpx
Життєві історії
Приїхала якось моя сваха з села. Невістка моя Світлана донечку народила, от вона сказала, що допомагати буде і взяла квиток в один кінець. Сваха постійно незадоволена: син мало заробляє, тарілку після себе не миє, з дитиною не допомагає, все дуже погано. А якось вона і за мене взялася, та я мовчати не стала. Сказала їй, що вона знаходиться в моїй квартирі і, схоже, загостювалася. Тому нехай зараз збирає сумку і їде додому. Тим більше, тут її все не влаштовує, ні місто, ні люди, ні ми з моїм сином. В результаті сваха зібрала сумку, заявила, що поїде жити на вокзал, раз «мати нікому не потрібна», і поїхала в невідомому напрямку. Телефон сваха не бере вже третю добу, навіть не знаю, що й думати зараз

– Ну ось всім вона незадоволена, без винятку! Не так ми сидимо, не так їмо, не про те розмовляємо зовсім, – з сумом розповідає 66-річна Тамара Василівна. – Син мій мало заробляє, виправдовується, не вітається, не так дитину в руки бере, з роботи пізно приходить, чашку за собою не вимив. Я, свекруха, – теж не вдалася, ну, це і не дивно. І все це в моєму ж будинку власному будинку, ну от як? Що у людей в голові взагалі?

– Це невістка сперечається з тобою, так?

– Та ні, не невістка, – з досадою махає рукою Тамара Василівна. – Невістка моя – мила, добра людина, вона мені дуже подобається. Матуся її приїхала з дитиною допомагати зі свого села, четвертий тиждень живе і опаку погоду нам в домі робить. Син мій до пів на дванадцяту вечора на роботі сидить, питаю – чого додому не їдеш? Так там Ольга Андріївна, каже.

Син Тамари Василівни, Олег, місяць тому став батьком – у них з дружиною Світланою народилася дочка. Живе молода сім’я окремо, в квартирі Тамари Василівни, що залишилася їй від батьків. І до останнього часу відносини у всіх були чудові.

Свекруха до молодих людей в сім’ю не лізла – вона ще працює, у неї своє життя, подруги, заняття. Проте час від часу вони зустрічалися і прекрасно проводили час. Невістка Тамару Василівну цілком влаштовує: тиха, скромна, мила жіночка, видно, що чоловіка дуже любить. Пів року тому син з дружиною повідомили, що чекають дитину, Тамара Василівна була дуже рада. На народження внучки піднесла невістці конверт з вельми пристойною сумою.

І все було добре, поки через кілька днів після виписки з будинку з немовлям «допомагати з дитиною» не приїхала мама Світлани з села.

Ольга Андріївна – людина зовсім іншого складу, ніж її свати. Звідусіль чекає чогось недоброго, в людях в першу чергу бачить погане, весь час готова дати відсіч ворогу. Навіть якщо ворога начебто немає, вона його знайде або придумає.

Заміжня Ольга Андріївна ніколи не була, з чоловіками не жила, тому до них у неї взагалі неприязне ставлення. Дочку вона народила досить пізно, «для себе», і дуже дбала про неї, аж занадто звикла контролювати. Не просто так Світлана живе зараз від матері за кілька сотень кілометрів.

Втім, кілометри, судячи з усього, не рятують – Ольга Андріївна постійно дзвонила дочці по телефону, а потім ось приїхала «допомагати», купивши квиток в один кінець. Незважаючи на те, що в столиці її все дратувало, додому їхати теща не збиралася. Чи була від неї користь в господарському сенсі, Тамара Василівна не знає, але ось суперечки в молоду сім’ю вона вносила майстерно.

– Її якщо послухати, все погано! – з усмішкою розповідає Тамара Василівна. – Чоловік у її дочки поганий. Тещу не любить, на роботі сидить допізна, з дитиною не займається, при тому, що дитину вона йому не дає взагалі! Посуд за собою не миє, бач! Син каже, я пізно вночі прийшов, поїв, якби включив воду і став мити посуд – знову б винуватим став, всіх би розбудив.

Гарного в тому, що відбувається теща не бачить принципово. Все тільки в чорних тонах. І все це день за днем ​​вливалося Світлані в вуха. І та вже стала повторювати мамині претензії.

– Те, що чоловік у дочки – спокійний, домашній, гроші заробляє для сім’ї, всім забезпечив, дружину любить, не гуляє – це все начебто так, неважливі дрібниці! – сердиться Тамара Василівна. – Та й той факт, що квартира, взагалі, наша, теж все вже забули! Приїхала допомагати, і не може за зятем ту тарілку помити? Тим більше людина весь день працювала, гроші заробляла для твоєї дочки. Я просто відійти не можу від цієї жінки!

А останньою краплею для Тамари Василівни стало те, що одного разу вона прийшла провідати внучку і теж отримала купу докорів від своєї свахи.

– Ну, я мовчати вже не стала, – усміхається Тамара Василівна. – Сказала їй, що вона знаходиться в моїй квартирі і, схоже, загостювалася. Тому нехай зараз збирає сумку і їде додому. Тим більше, тут її все не влаштовує, ні місто, ні люди, ні ми з моїм сином Олегом. В її віці жити в гостях важко, мабуть, тому їй зараз все представляється в чорному кольорі. Вона намагалася протестувати, шукала підтримки у Світлани. Я їй сказала, що за Світлану вирішувати не можу, і якщо їй з мамою в селі буде краще, ніж з чоловіком в столиці – вона людина доросла, перешкодити поїхати з мамою їй ніхто не може.

В результаті сваха зібрала сумку, заявила, що поїде жити на вокзал, раз «мати нікому не потрібна», і поїхала в невідомому напрямку, відключивши телефон.

– Телефон не бере вона третю добу вже, – каже Тамара Василівна. – На зв’язок не виходить принципово. Світланка плаче. Зять з’їздив на вокзал, там її, природно, немає. Гроші на квиток при собі у неї були, поїхала в поїзді швидше за все.

Як вважаєте, чи правильно поступила Тамара Василівна, вигнавши літню людину з квартири в такій ситуації? А якщо вона не сіла в поїзд? А якщо втратила гроші або телефон? Людина літній, міста не знає. Можна ж було провести її нормально, по-людськи.

Або нічого так вже турбуватися про дорослому самостійну людину? Доїхала з села свого до столиці – доїде і назад. А наступного разу буде вести себе в гостях як хороша людина, не псуватиме стосунки молодої сім’ї. Якщо він буде, цей наступний раз.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – freepik.

facebook