Я заробітчанка вже 22 роки, поїхала за кордон однією з перших з нашого села. Тоді мені було 43 роки, а зараз вже 65.
Вдома я залишила свого 20-річного сина з своєю мамою. Вона тоді мене дуже виручила, адже син хоч і був, начебто, вже дорослий, але потребував догляду, і мама в цьому питанні мене дуже виручила.
Вона прослідкувала, щоб Олег закінчив навчання в університеті, щоб не зв’язався з поганою компанією, щоб не витрачав мої гроші на вітер.
Коли через кілька років син одружився і привів невістку до нас дому, ми з мамою спокійно видихнули.
Олег з дружиною Наталкою почали господарювати, я гроші висилала, а вони будинок будували. Справлялися з цим завданням діти на відмінно, тому я всі зароблені гроші відправляла їм.
Мама теж раділа, бо навіть не сподівалася, що колись у нас на подвір’ї виросте такий величезний будинок.
Збудували молоді хату, стали там жити, невдовзі у мене внуки пішли. У мене з’явився новий стимул працювати – тепер уже щоб внукам допомагати.
Так мої найкращі роки у заробітках і пройшли. Але я тішилася, що стала дітям у пригоді.
Додому я приїжджала всього один раз на рік, і то ненадовго, бо в Італії на мене чекала робота.
Приїхала я останній раз влітку минулого року, і побачила таке, що мене стало дуже непокоїти.
Моя 85-річна мама сама жила в нашій старій хатині, в той час як син з невісткою і внуками у новому будинку.
Мама з віком стала гірше бачити, їй важче справлятися з домашніми справами. Наталя ніби-то і доглядає за нею, але вона – невістка, і чужа бабуся її не сильно хвилює.
А моя мама до того ж ще й скромна, вона зайвий раз не нагадає про себе, не попросить того, чого їй треба, бо не хоче молодих турбувати своїми проблемами.
Повернулася я в Італію на роботу, а на душі мені так неспокійно. Годую я свою синьйору, а в голові думка – що їла моя мама? Вечором вкладаю синьйору спати, роблю їй масаж ніг, а сама знов про маму думаю – чи змогла розпалити вона піч, чи не холодно буде їй цієї ночі?
Одним словом, не витримала я і приїхала додому. Грошей я вже трохи заробила за 22 роки, то ж вирішила зав’язувати з заробітками і пожити трохи для себе.
Невістка і зять були не в захваті від цього мого рішення, адже тепер вони зрозуміли, що грошей більше не буде, а я, як-не-як, щомісяця давала їм мінімум 700 євро.
Та на цьому я не зупинилася, сказала, щоб вони мені і мамі звільнили перший поверх. Будинок у нас на два поверхи, з двома кухнями і двома санвузлами, то ж нам з мамою перший поверх, їм – другий.
Не важко здогадатися, що це дітям теж не сподобалося, але я їхнього дозволу і не питала. Я не можу дозволити, щоб моя старенька мама жила в будь-яких умовах, адже вона у мене заслуговує на найкраще.
В Італії діти готові по 1000 євро платити доглядальницям, тому що їм важливо знати, що їхні літні батьки під надійним наглядом.
Так що тепер моя мама теж буде жити в гарних умовах, я про це сама попіклуюся.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
