fbpx

Приїхала я влітку цього року додому, глянула на свій будинок, і захотілося плакати. Вісім років в Італії, а все залишилося як і було. У мене є своїх відкладених дві тисячі євро, на косметичний ремонт би вистачило, але коли дочки дізналися про це, то і ті гроші поступово в мене випросили

Я вже вісім років на заробітках в Італії, і не розумію, як заробітчанки за три-чотири роки умудряються вже квартиру купити.

Власне, через житло я і поїхала. У мене три доньки і жили ми всі в невеликому будинку в селі. Варіантів купити квартиру чи бодай розбудувати наш будинок не було зовсім.

Мій чоловік любив заглядати у чарку, а господарка його не зовсім цікавила. Я з ним хоч і розлучена, але живе він з нами, бо йому нікуди йти.

Поїхала я в Італію як тільки на пенсію вийшла, дочки мої вже дорослі на той час були, всі три заміжні. Старші пішли жити до своїх чоловіків, а молодша залишилася вдома.

І так повелося, що я свою італійську зарплату ділила на всіх: дочкам в рівних частинах віддавала, виходило по 250 євро кожній, а собі залишала мізер – 50-100 євро на дрібні витрати.

Я просила їх, щоб гроші вони не витрачали, а складали, бо всім же житла треба, а як на квартиру наскладаєш, якщо будеш розкидатися грошима.

Доньки мені обіцяли, що будуть відкладати, але в результаті жодна з них так нічого і не склала. Кажуть, що 250 євро на сім’ю в наш час це дуже мало. А на мій закид, щоб вони йшли хоч на якусь роботу самі, вони мені відповідають, що роботи в селі нема, а якщо і є щось, то зарплати дуже маленькі.

Приїхала я влітку цього року додому, глянула на свій будинок, і захотілося плакати. Вісім років в Італії, а все залишилося як і було. У мене є своїх відкладених дві тисячі євро, на косметичний ремонт би вистачило, але коли дочки дізналися про це, то і ті гроші поступово в мене випросили.

Сусідка моя, бачу, величезний будинок вибудувала у себе на подвір’ї, а вона всього на два роки швидше за мене в Італію поїхала. Не розумію я, чому у мене так не виходить? Треба щось змінювати, бо інакше мрія про житло так і залишиться мрією.

Днями повернулася в Італію, думаю, як навчитися складати гроші, адже я вічно працювати тут не зможу. Ще кілька років, і треба буде повертатися додому, але хотілося б, щоб було куди, і було з чим повертатися.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page