У нас з чоловіком двоє дочок. Старшій, Марині, 38 років. Вона вже шість років живе і працює в Італії. Ми у неї так жодного разу і не були, все якось не було нагоди. Марина теж додому приїжджала не часто, бо все говорила, що її з роботи не відпускають.
А цього року в березні ми з молодшою донькою поїхали до неї в Рим. Жити є де, бо Марина сама знімає квартиру. Та й чесно кажучи, дуже мені вже хотілося подивитися на свого майбутнього зятя.
В Італію Марина поїхала в 32 роки, вона ще не заміжня, щось ніяк дочці не щастило зустріти свою долю. Я щиро вірила, що коли вона змінить середовище, обстановку, то обов’язково у неї все налагодиться в особистому плані. Вона у мене чудова дівчина: яскрава, красива, розумна.
І справді, через рік Марина повідомила нам, що зустрічається з італійцем, на п’ять років старшим від неї. Вони разом працюють на фірмі. Дочка скидала нам фото – вони чудово дивляться як пара. Але мене турбував той факт, що дочка вже п’ять років зустрічається з Маріо, а він все ніяк не робить пропозицію.
Коли ми приїхали, Марина відразу нас познайомила з своїм нареченим. Перше враження було дуже хорошим. Маріо запросив нас в італійський ресторан, пригостив вечерею. А потім часто запрошував нас то на піцу, то на тістечка. Приходив до нас додому, розпитував про ситуацію в Україні.
Живучи в Італії майже пів року, поки дочка ходила на роботу, я перезнайомилася там з багатьма українками-заробітчанками. І ось одного разу я вийшла гуляти і зустріла жінку, яка працює в будинку поряд. Ірина почала нахвалювати мою дочку, і тут раптом у неї проскочила фраза – “шкода, що Маріо одружений, яка б була чудова пара. А з дружиною він не розлучиться, бо за італійськими законами він без нічого залишиться”.
Я не могла дочекатися вечора, щоб дочка повернулася з роботи. Сіла з нею на кухні, зачинила двері, і почала серйозну розмову. Марина розплакалася і розповіла, що все знала з самого початку. За її словами, Маріо з дружиною не живе, але і розлучитися поки не може з відомих вже мені причин.
З розповідей цих я так нічого і не зрозуміла, чому він не може розлучитися? І як це він не живе з дружиною, якщо вони і досі мешкають в одному будинку? Єдине, що я розумію – моя дочка зустрічається з одруженим чоловіком.
Повернулася я додому в Україну і не знаю, як розповісти про це чоловікові? Він чекає, що дочка от-от про своє заміжжя повідомить, ми вже на внуків чекаєм, а тут такий поворот.
Важко мені з цим змиритися, дуже важко. І що тепер робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
