Мій перший шлюб закінчився тим, що я розлучилася через рік і сама залишилася з дитиною, мені тоді було 20 років. Допомогли батьки, які мене прихистили у себе. Але я розуміла, що треба рухатися далі і що відтепер я можу покладатися і сподіватися лише на себе.

Згодом я поїхала в місто, зняла квартиру у одинокої бабусі, яка мені згодом стала як рідна. Вона сиділа з дитиною поки я працювала, це була дуже велика підтримка для мене. Моє бажання змінити життя було настільки сильним, що я почала швидко підніматися по кар’єрних сходинках.

Підскладавши трохи грошей, я наважилася взяти квартиру під виплату. Продовжували ми жити у бабусі, платили лише за комунальні послухи, а вона просто раділа, що не самотня. Звичайно, я допомагала і робила для неї все, що від мене залежить.

З часом я стала успішною бізнес-леді, син виріс і поїхав вчитися за кордон, у мене є власна квартира і машина. Я відсвяткувала свій 40-ка річний ювілей і вирішила виходити заміж. Вже два роки я зустрічаюся з Вадимом, він мій ровесник, одруженим ще ніколи не був, дітей не має. Коли він зробив мені пропозицію, я погодилася.

Приїхала я в своє село родичів на весілля просити. Гучних святкувань ми не планували, але хотіли, щоб в цей день з нами були найрідніші нам люди. Моя мама і моя сестра коли почули, що я в 40 років заміж зібралася, почали мені говорити, що це безвідповідально і що на весілля до мене вони не приїдуть.

Вся справа в тому, що сестра мітила на мою квартиру, у неї якраз донька підросла, вона хотіла щоб я поселила її у себе, а згодом може і квартиру б їй відписала, оскільки мій син планує жити за кордоном.

Вони думали, що я збираюся привести чоловіка додому, я їм не сказала, що у Вадима є величезний особняк за містом, в якому ми і плануємо жити. От якби мама і сестра не показали своє справжнє відношення до мене, може б я і впустила племінницю в свою квартиру. А так нехай вибачають – я закрила її на ключ і переїхала до чоловіка.

І тут я дізнаюся, що чекаю дитину, чоловік мій був дуже щасливий, відразу розповів новину своїй мамі. Свекруха приїхала нас вітати і сказала, що буде нам допомагати. Як тільки у нас народився син, мама чоловіка переїхала до нас, мовляв, буде з дитиною допомагати.

Та я швидко її розкусила – про ніяку допомогу не йшлося, вона просто захотіла переїхати в кращі умови і заодно звільнити місце в квартирі дочці, яка вийшла заміж і привела чоловіка до них.

Тоді я про все розповіла Вадиму і пояснила йому, що так справа не піде, ми окрема сім’я і маємо жити самі, без батьків, бо інакше все дуже швидко дійде до розлучення. Чоловік сказав, що подумає, і я відверто хвилювалася, яке ж рішення він прийме. Та на наступний ранок я побачила як свекруха збирає речі, щоб повернутися до себе.

Я рада, що чоловік мене підтримав, ми вже доволі зрілі і самі впораємося. Тепер свекруха і зовиця зі мною не спілкуються, але я все одно вважаю, що зробила все правильно.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.