Нещодавно не стало моєї мами, якій було 78 років. Після неї залишився будинок в селі і земельна ділянка.
Нас у мами двоє: я і сестра Олена. Мені 55 років, Олена молодша за мене на 3 роки.
Я дуже рано пішла з дому, відразу після школи. Потім вхопилася в місті за роботу. А потім взагалі – вийшла заміж і переїхала з чоловіком в іншу область.
Додому я приїжджала рідко, бо відстань, діти робота – все ніяк не було часу.
А моя сестра Олена вийшла заміж за хлопця з нашого села, тому до мами вона могла заходити щодня.
Коли мами не стало, виявилося, що вона все своє майно розділила між нами обома.
Сестра була дуже розчарована таким рішенням, бо вважала, що все має дістатися їй, оскільки вона всі ці роки була біля мами.
Та й, якщо чесно, живе Олена значно скромніше, ніж я.
Ми з чоловіком теж люди не багаті, але маємо власну трикімнатну квартиру, машину, і якісь заощадження теж.
А сестра з чоловіком мають невелику хату, троє дітей. Старша донька вже вийшла заміж, а двоє молодших ще живуть з ними.
Приїхала я в село вступати у спадщину, подивилася на все це, і передумала.
Я вирішила відмовитися від спадщини на користь своєї сестри. Просто я побачила, що їй цей будинок і ця земля їй потрібні більше, ніж мені.
В село жити я не приїду, а продавати родинне гніздо не хочеться. Тому думаю, що це правильне рішення.
Мама так зробила, бо не хотіла, щоб між нами, сестрами, була якась ворожнеча.
Я її розумію, і вдячна за те, що вона про мене не забула. Вона зробила так, як вважала правильним, а я зробила так, як я вважала буде правильно.
Олена не могла повірити, що я отак просто відмовляюся від своєї частки, подумала, що я грошей хочу, стала говорити, що не має чим мені сплатити.
Та я її заспокоїла – нічого платити не треба. Вона була біля мами, то ж спадщина по праву належить їй.
Мій чоловік, до речі, мене в цьому підтримав, і це для мене теж дуже важливо.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
