fbpx
Життєві історії
Приїхала я в двадцятих числах грудня, діти всі зібралися мене зустріти. Посиділи ми добре, я їм всім гостинців привезла, і по 200 євро кожному дала, щоб мали на свята. Почала і я сама готуватися до свят

За кордоном я вже років 15, але щороку приїжджаю додому на Різдво. Тут у мене залишилися діти і мама. Різдво як родинне свято я хочу проводити з найріднішими людьми. І так і було, поки діти не створили власні сім’ї.

Мені 53 роки, у мене є троє дітей: дві доньки 30 і 27 років, і 25-річний син. Старша донька Тамара вийшла заміж першою і привела зятя додому. Я їм допомогла відбудувати наш будинок і відразу попередила, що як повернуся, то буду жити з ними.

Діти, начебто, зраділи, не мали нічого проти. У нас на подвір’ї є ще одна старенька хата, в якій живе моя 76-річна мама. Вона сама вирішила не переходити в наш великий будинок, а залишитися в своїй хатині. Ми їй теж ремонт мінімальний зробили, так що жити можна.

Коли середня донька Наталка виходила заміж, я їй квартиру на весілля подарувала. Вони з чоловіком відразу почали жити окремо. Тепер я час від часу їм посилки присилаю і з їжею, і з одягом, а часом і кількасот євро підкину.

Син мій, Юрій, одружився лише в цьому році влітку. Пішов жити до невістки, захотів, щоб я йому машину купила, я і купила. А ще віддала йому всі весільні гроші, які син відразу пустив на ремонт будинку сватів. Я його попереджала, що може ще не варто так відразу вкладатися в чуже майно, але він мене не послухав.

Загалом, приїхала я в двадцятих числах грудня, діти всі зібралися, начебто, мене зустріти. Посиділи ми добре, я їм всім гостинців привезла, і по 200 євро кожному дала, щоб мали на свята.

Почала і я сама готуватися до свят. Перед Новим роком поїхала я в супермаркет купити продукти. Діти мені список написали, що треба, я все оплатила. Мріяла, що я накрию гарний стіл і ми всі дружно посидимо.

Але старша донька Тамара сказала, що не хоче влаштовувати гучних посиденьок у себе вдома. Мовляв, нехай сестра чи брат хоч раз в житті організують свято.

Я через це дуже засмутилася, бо у Наталки однокімнатна квартира, в якій гості просто не помістяться, а син в зятях, живе зі сватами, як ми всі дружно до них прийдемо? Але Тамара вперлася, що досить святкувати лише в неї.

Пояснити доньці, що будинок ще не зовсім її я не змогла. Вони з зятем вважають себе повноправними господарями. В результаті ми так до нічого і не домовилися. Всі зустрічатимуть Новий рік окремо, кожний з своєю сім’єю, а я з мамою.

Мама мене заспокоює, каже, щоб я не засмучувалася, що таке життя, діти виросли, у кожного тепер свої турботи. Але мені дуже прикро, адже на чужині я не переставала мріяти, як зберу за столом всю свою велику родину. А воно от як виходить.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page