fbpx

Приїхала я у відпустку, глянула на свою бабусю, і диву даюся – їй 82 роки, а вона ще сама дає собі раду, город садить, урожай збирає, на ринок їздить, по господарству порається. Згадала я свою італійську синьйору, яку я зараз доглядаю. Їй теж 82 роки, але у неї останніх 10 років бадантка є. А моя бабуся сама з усім справляється. Я коли про це подумала, мені так прикро стало, поки я у світах доглядаю чужих людей, моя найрідніша людина змушена жити сама

Приїхала я додому на початку серпня, планувала бути три тижні, але, напевно, залишуся вдома.

В Італії на заробітках я вже 14 років. Я б туди не їхала, якби не складна ситуація, яка зі мною трапилася.

Після 13-ти років шлюбу мій чоловік знайшов собі іншу жінку, а зі мною розлучився. Навіть аліменти не платив, бо відразу поїхав з своєю новою пасією в невідомому напрямку.

Тоді я з 10-річною донечкою переїхала до своєї бабусі в село. Вона була у мене єдиною рідною людиною, оскільки батьків моїх не стало ще коли я в школі вчилася.

В селі роботи не було, тому виручало домашнє господарство. Я їздила на ринок і продавала продукти з городу.

Одного разу я там зустріла свою однокласницю Ольгу. Вигляд у неї був чудовий.

Я з захопленням дивилася на неї. А вона мені розповіла, що вже 8 років живе в Римі, заробляє дуже добре.

Коли Ольга почула мою історію, то відразу мені запропонувала їхати до неї в Італію.

Я вагалася, тому що жодного разу за кордоном не була, але заради добробуту доньки я таки наважилася.

Але бабуся, якій на той час було 68 років, мене підтримала, сказала, щоб я їхала і за дитину не хвилювалася, вона за нею добре пригляне.

Ольга, як і обіцяла, зустріла мене в Італії, позичила на перший час гроші, допомогла з роботою. Я їй за це дуже вдячна, бо таких людей насправді мало.

За цей час, що я була на заробітках, я своїй доньці дуже допомогла – оплатила їй навчання в університеті, весілля гарне зробила, квартиру купила.

А тепер приїхала я у відпустку, глянула на свою бабусю, і диву даюся – їй 82 роки, а вона ще сама дає собі раду, город садить, урожай збирає, на ринок їздить, по господарству порається.

Згадала я свою італійську синьйору, яку я зараз доглядаю. Їй теж 82 роки, але у неї останніх 10 років бадантка є.

А моя бабуся сама з усім справляється.

Я коли про це подумала, мені так прикро стало, поки я у світах доглядаю чужих людей, моя найрідніша людина змушена жити сама.

Обдумала я все добре, і вирішила, що нікуди вже не їду, вдома залишаюся, бо досить з мене тих заробітків!

Доньку я забезпечила, і собі грошей трохи відклала. Буду ремонт в бабусиній хаті робити, щоб вона хоч трохи в гарних умовах пожила.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page