В суботу я вирішила нікуди не йти, зробила каву і неспішно пила її на кухні. Раптом дзвінок у двері: свекруха прийшла з пакунками.
– Я вам вінегретика принесла, – радісно каже, – в холодильник постав, увечері на вечерю піде.
Я сама вмію готувати, тому не люблю, коли свекруха щось нам приносить. Без сюрпризів не обійдеться, це я чудово знаю, вивчила вже за 8 років шлюбу. Нюхаю вінегрет, так і є, вже з неприємним запахом, просто цибулі побільше, олії свіжої і вперед: у сім’ю сина, щоб не пропало.
– Я вінегрет твоєї мами викинула, – попередила я чоловіка, що прийшов з роботи, – а то ж мама подзвонить, поцікавиться, чи смачно.
– Яка у тебе свекруха хороша, – розчулювалися родичі на одному із сімейних свят, – все про вас дбає! Зустрічаю її, а вона яблука вам несе.
Ага. Несе. М’які яблука, що продавали за акцією та уцінкою. Та ще й гроші з нас бере, я вам купила з нагоди, але гроші мені віддай, бо пенсія маленька.
– Мамо, – говорила я неодноразово, – не треба нам нічого купувати. Не турбуйтеся, я сама в змозі все купити.
Але свекруха і не думала зупинятися. Тому мені доводилося мовчки викидати борошно з жучками, яке зберігалося у свекрухи з часів перебудови, прогірклу олію того ж періоду. Віддавала гроші мамі чоловіка і носила на смітник, щоб не було запаху вдома. А тут, відправили мене у відрядження, на тиждень до іншого міста. Чоловік сказав, що з дитиною впорається і відпустив.
Приїхала я несподівано, у четвер увечері замість п’ятниці і застала вдома на моїй кухні свекруху. Виявилося, що вона купила наразі м’ясо, на ринку, прямо з машини. М’ясо було свиняче, заморожене, продавалося в упаковці по 3 кілограми. Цього ж вечора урочисто м’ясо було принесене до нас.
– Давай гроші, – сказала мама синові, – а я зараз відбивних насмажу. Нема чого пельмені свої жувати.
Свекруха розморозила м’ясо в мікрохвильовій печі і запах поплив. Я відразу все викинула в смітник і сказала свекрусі.
– Мамо, ми довго мовчали, але Ваша скупість перейшла всі межі, більше ніколи і нічого нам не несете і не купуєте для нас. І так, грошей за те, що Ви нам приносите, ми теж більше не віддаємо. Все.
Свекруха образилася, тепер вона усім родичам на нас скаржиться:
– Поїла і годувала їх, старалася стільки років і дякую не сказали.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
