fbpx

Приїхала я напередодні Різдва, навіть не знала, до чого вдома братися, у мене був всього один день, щоб все приготувати. Але вдома на мене вже чекав сюрприз – в хаті все було прибрано, в холодильнику купа продуктів, мій улюблений холодець вже розлитий по тарілках, голубці з квашеної капусти, які я теж дуже люблю – теж вже готові. А на Святвечір приїхали обидві до мене з дітьми. Я хотіла грошей донькам дати, а вони відмовилися, сказали, що це мої гроші, і вони не мають права на них претендувати

Я коли їхала додому, в автобусі наслухалася різних історій від заробітчанок, суть яких зводилася до того, що вони заради дітей на заробітках роками гарують, а коли повертаються додому у відпустку, то навіть не мають до кого в свята піти.

– Дітям від нас лише гроші потрібні, – сказала сумно мені жіночка, яка сиділа поруч.

Марія, так її звали, вже 22 роки на заробітках в Італії. Вона двом своїм синам по будинку збудувала, а коли приїжджає додому, то невістки її бачити не хочуть. Тепер Марія збирає собі гроші на квартиру.

Я заробітчанка з невеликим стажем, в Італії я всього 5 років, і за цей час жодного разу я не приїжджала додому, бо не мала відповідних документів. Кілька місяців тому, нарешті, отримала пермессо, і вирішила, що додому поїду.

За цей час я так скучила за рідним домом, що словами не передати. Тому я зібрала купу сумок з подарунками, і поїхала. Планувала бути у відпустці хоча б місяць, адже стару роботу я втратила, а нової ще не знайшла.

У мене вдома теж непроста ситуація – маю я дві доньки, і в обох не склалося сімейне життя. Обидві розлучені, у старшої троє дітей, а в молодшої двоє.

Живуть доньки окремо, а в мене в селі є невеликий будинок.

Гроші, які я заробляла весь цей час, я не витрачала, а все складала. До речі, так мені порадили мої діти робити. Тож, додому я повернулася точно не з пустими руками – вистачить на квартиру, а то й на дві, якщо в старому будинку.

Приїхала я напередодні Різдва, навіть не знала, до чого вдома братися, у мене був всього один день, щоб все приготувати.

Але вдома на мене вже чекав сюрприз – в хаті все було прибрано, в холодильнику купа продуктів, мій улюблений холодець вже розлитий по тарілках, голубці з квашеної капусти, які я теж дуже люблю – теж вже готові.

Так що робити мені нічого не довелося, все доньки мої за мене зробили. А на Святвечір приїхали обидві до мене з дітьми. Внуки так гарно мені колядували, що я аж розплакалася, так розчулилась.

Я хотіла грошей донькам дати, а вони відмовилися, сказали, що це мої гроші, і вони не мають права на них претендувати.

– Діти, та я ж заради вас їхала, – кажу. – Навіщо мені ці гроші?

– Мамо, давайте ми за ці гроші, які Ви зараз привезли, спершу Вам будинок відбудуємо, а потім вже подумаємо, що робити далі, – сказала старша донька.

Діти пішли, а я залишилася в змішаних почуттях. У всіх заробітчанок діти лише те й роблять, що чекають на гроші, а мої – відмовляються.

Так, обидві мої доньки непогано заробляють, але ж у них є діти.

Я вже стала хвилюватися, може, доньки мої за щось на мене образилися, тому не хочуть брати гроші? Чи вони справді просто дбають про мене?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page