Знаю, що сама в якійсь мірі винна, що все так вийшло, але я ж хотіла як краще.
Я заробітчанка із стажем 20 років, і за цей час я нічого путнього собі не придбала.
І не тому, що не заробляла, ні. Я щомісяця по 900-1000 євро отримувала.
А не зібрала я нічого з тієї причини, що не правильно грошима розпоряджалася.
Замість того, щоб самій керувати фінансами, я все дітям відправляла, думала, вони розберуться.
А вони в прямому смислі цього слова гроші по вітру пустили, того нічого і не купили.
Дітей у мене двоє, дві дорослі доньки, старшій 40 років, молодшій 38.
Вони обидві заміжні, мають дітей, і дві живуть в нашій хаті, там у нас два входи.
Я щомісяця їм давала по 1000 євро, вони ділилися по 500 і… А далі для мене загадка – на що вони їх витрачали?
Свої важко зароблені євро я відправляла донькам з надією, що вони собі будуть їх складати, і з часом куплять по квартирі.
Вони мені обіцяли, що саме так і зроблять, але насправді просто тринькали мої важко зароблені євро.
Коли я зрозуміла, що діла не буде, я перестала висилати їм гроші.
Вони спочатку на мене образилися, а потім подумали, що я просто привезу з собою велику суму, яку вони зможуть на себе витратити.
Вони не помилилися лише в тому, що з собою я привезла велику суму грошей, от тільки їм навіть не збиралася щось давати.
Приїхала я додому ще тиждень тому, але донькам своїм про це не сказала, бо вони не на мене, а на мої гроші чекають.
Вирішила я, що спочатку куплю собі квартиру, як і планувала, а потім вже їх перед фактом поставлю.
А що, у мене просто нема вибору. Куди я повернуся? В наш будинок, де вони двоє з родинами живуть? Оце вже ні!
Якщо вони не змогли за стільки років собі на квартиру наскладати з тих грошей, які я їм висилала, то це зробила я, але – для себе!
Взяла я собі двокімнатну гарну квартиру, оформила її на себе, і буду там жити, коли повернусь.
А доньки тепер нехай самі думають, як їм жити!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
