Ще моя бабуся колись казала, що скільки б у тебе дітей не було, треба всім дати однаково. Вона сама мала шестеро дітей, то ж знала про що говорить. Але їй не вдалося поділити всіх порівну, бо моя мама з своєю сестрою через спадщину до кінця життя не говорили.
У мене є дві дорослі доньки, мені зараз 64 роки. 15 років я була на заробітках в Греції, і з зароблених грошей особисто собі я залишала дуже мало. Але дві доньки отримали від мене дві однакові квартири, я навіть купила квартири в одному будинку, щоб доньки жили близько одна до одної.
Ремонт і меблі я теж купувала однакові, все згадувала маму і тітку, і дуже не хотіла, щоб у моїх дочок, не дай Бог, теж так було. Мені здавалося, що дочки жили між собою дружно, а коли вони вийшли заміж, то і зяті теж почали між собою дружити.
Приїхала я додому ще два роки тому, з собою привезла гроші, щоб і собі в хаті ремонт зробити. Планувала все змінити, навіть трохи добудувати, але не змогла я дітям нічого не дати. І одна, і друга отримала від мене по 3 тисячі євро, то ж будуватися я вже не мала за що, а просто зробила хороший ремонт.
Я живу давно сама, ми з чоловіком розлучилися ще до моєї поїздки за кордон. Відколи він пішов від нас, ніякої участі в житті дітей не брав, нічого не допомагав, навіть не знаю, що з ним зараз і взагалі, чи він ще живий.
Влітку цього року я нарешті доробила ремонт, і вирішила зійтися з одним чоловіком. Василь теж розлучений, ми знаємся з ним багато років, діти його теж дорослі, то ж нам нічого не заважає підтримати один одного в старості.
Жити ми вирішили у мене, бо в Василя нема особливо місця, там вже діти сім’ями обзавелися. А я не бачу проблеми, в мене будинок щойно відремонтований, заведем невелике господарство, купим кілька курочок, наскільки я знаю, Василь господар хороший.
Ми навіть вирішили розписатися, щоб всім було зрозуміло, що у нас все серйозно.
І тут проявили характер мої діти – старша донька сказала, що вона категорично проти того, щоб я приводила додому чоловіка. Назвала мене безвідповідальною, сказала, що я про дітей і внуків не думаю.
Я була впевнена, що молодша донька вслід за своєю сестрою теж почне мене картати. Але Люба навпаки, сказала, що дуже рада за мене, і що я все роблю правильно, а вона мене завжди підтримує.
Мені прикро за старшу доньку, я ж все життя жила заради них, все однаково їм давала, але старшій доньці виявилося цього замало. От чому так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
