Мені вже так ця ситуація набридла, що словами не передати. Невістка мене постійно звинувачує в тому, що я доньку люблю більше, ніж сина.
І як би я не старалася, довести їй що це не так, я не можу. Я постійно погана в очах невістки.
Коли син одружився, він пішов жити до сватів. А батьки невістки хоч і люди не бідні, але скупі до неможливості. Ще й доньку таку саму виростили.
Вони всі хором картають мою дитину, що він до них без нічого прийшов. І що батьки йому нічого не дали.
У мене є ще донька. Вона теж заміжня, живуть з зятем у мене вдома.
Невістка мені докоряє, що я допомагаю лише доньці, а про сина забула.
От я на заробітки і поїхала, щоб дітям своїм допомогти.
За 12 років я трохи щось та й заробила. Сину я машину купила, щоб не казали, що він прийшов до них з пустими руками.
А доньці квартиру я придбала, нехай живуть окремо.
Вважаю, що дітей я забезпечила, тепер пора про себе подумати. Я хочу свою хату до ладу привести – роблю капітальний ремонт, і добудовую ще 2-й поверх з балконом.
Дітям зараз я гроші не даю – ні сину, ні доньці, бо самій тепер треба. Не знаю, скільки часу ще зможу працювати на заробітках, а будову хочеться швидше закінчити.
Влітку я приїхала, щоб подивитися що і як. Привезла з собою 8 сумок з Італії з гостинцями.
І треба ж було, щоб одна сумка по дорозі загубилася, а там якраз були подарунки для сина з невісткою.
Ми їхали з Італії великим автобусом, потім пересідали на буси, кожен в свій район, і напевно, одна моя сумка не в той бус потрапила, таке, на жаль, буває.
Може, мені її і повернуть ще, але так виходить, що я доньці всього навезла, а сина знову обділила. Невістка просто не вірить в історію з сумкою, яка загубилася.
Тепер я знов погана мама, яка дбає лише про доньку, а про сина з невісткою забула.
От чесне слово, я втомилася від цього – постійно доводити, що я сина люблю нарівні з донькою.
Я вже три дні вдома, то ні син, ні невістка до мене ще не прийшли. Отака вдячність.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
