Я була на заробітках 15 років, але вже приїхала додому, бо подумала, що всіх грошей не заробиш, а треба і для себе хоч трохи пожити. Я вважаю, що заробітки мені вдалися, точно не дарма згаяний час, адже я дітей квартирами забезпечила, і собі будинок до пуття привела.
Квартири я дітям купила скромні, однокімнатні, то їм на старт, а далі нехай самі думають, як заробити на більше. Дочка з сином спочатку носами крутили, мовляв, що я могла б і двокімнатні купити, але потім, начебто, заспокоїлись.
А я тим часом свій будинок взялася ремонтувати, бо розуміла, що вічно я працювати не буду, а треба ж кудись вертатися. Особливо цим була незадоволена донька, вона дитину народила, їм в одній кімнаті всім тісно, тому дочка сподівалася, що я допоможу їм розширитися.
Та я вже почала ремонт свого будинку, і хотіла доробити все до кінця. Дочці я відмовила, а вона за це на мене дуже образилася, навіть рік зі мною не спілкувалася через це.
Син допомагав мені в будівництві, і я підозрюю, що коли я йому гроші на будматеріали висилала, то він ними “ділився”, але я вже нічого не казала, бо ж гроші я давала не чужим людям, а сину рідному.
Останні років три перед від’їздом додому я гроші взагалі не витрачала, складала, бо розуміла, що коли повернуся, на дітей надії мало, а мені ж треба за щось жити.
Приїхала я додому, дочка зразу прибігла, сподівалася, що я зараз грошима її обсиплю, але я дала 100 євро і на тому крапка. Я так і сказала, що ці гроші я залишаю собі, щоб дочка з сином на них не розраховувала.
Син зробив вигляд, що він все розуміє, хоча він вельми засмутився. А дочка образилася, сказала, що від мене вона такого не чекала.
А що я такого зробила? Я заробила гроші і вправі їх витрачати як забажаю. Ну хіба не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.