Приїхала я додому, а тут мій чоловік мені сюрприз підготував – заявив, що він йде від мене, бо йому набридло мене з заробітків чекати. – Оце новина!, – кажу. – Я що, розважатися поїхала? Я ж для наших дітей поїхала на житло заробити, в той час, як ти на дивані лежав, і мої гроші проїдав! Я вже дві квартири двом донькам купила. І тепер складаю нам з чоловіком на нову квартиру. Та, схоже, вона нам уже не знадобиться

В таку неприємну історію могла вляпатися лише я. Поїхала за кордон, щоб грошей заробити, а натомість – втратила чоловіка!

Ми з Іваном жили як всі люди – і мирилися, і сварилися, всяке було. Але ж позаду 30 років сімейного життя! То ж не жарт!

Одружилися ми дуже молоденькими: мені 18 було, а Івану 20.

Самі нічого не мали, а тут я ще й дитину чекала.

Так що перший час ми жили у свекрухи. Але коли я народила другу дитину, вона сама сказала, щоб ми з’їжджали, бо нам усім уже затісно.

Тоді чоловік пішов працювати на завод, і нам дали кімнату в гуртожитку. І лише через кілька років ми отримали невелику двокімнатну квартиру, таку собі “малосімейку”, може хто пам’ятає.

Все це я так детально розповідаю, щоб ви зрозуміле, що житлове питання всі ці роки мене боліло найбільше.

Я Івану не раз казала:

– Їдь, як інші чоловіки, за кордон. Так ми швидко на квартиру наскладаємо!

– От тобі треба – ти і їдь, – спокійно відповідав мені Іван.

Я б поїхала давно, але все чекала, коли діти виростуть, бо лишати їх на чоловіка мені було страшно.

Поїхала я в Італію 13 років тому, коли молодша донька школу закінчила.

Я вже дві квартири двом донькам купила. І тепер складаю нам з чоловіком на нову квартиру. Та, схоже, вона нам уже не знадобиться.

Приїхала я додому, а тут мій чоловік мені сюрприз підготував – заявив, що він йде від мене, бо йому набридло мене з заробітків чекати.

– Оце новина!, – кажу. – Я що, розважатися поїхала? Я ж для наших дітей поїхала на житло заробити, в той час, як ти на дивані лежав, і мої гроші проїдав!

– Тепер не буду! Бо йду від тебе!, – заявив Іван.

Але це ще не все! Я аж присіла, коли зрозуміла, до кого він йде!

У нас є кума, Люба. Вона давно розлучена, і ось тепер вирішила забрати від мене чоловіка.

В цій ситуації мене тішить лише одне – що я не встигла квартиру нам купити, а то при розлученні довелося б її ділити.

Звичайно, мені шкода 30 років, які я віддала чоловікові, але тримати його не буду. Нехай іде!

А я повернуся в Італію, щоб заробити собі на квартиру.

Впевнена, що чоловік пошкодує про своє рішення, але навіть якщо він буде сильно проситися, я його назад не прийму!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.