Я коли приїхала додому, то не впізнала свій будинок! Такого я точно не чекала від своїх дітей!
У мене є син і донька. І їх обох я залишила ще в підлітковому віці на свою маму, а сама поїхала на заробітки в Італію.
Просто я хотіла хоч трохи покращити наше матеріальне становище, а іншого виходу я не бачила.
Мама у мене дуже хороша, надійна людина, на неї можна було покластися в цьому питанні.
Першим одружився син, він пішов жити до невістки, але попросив, щоб я йому машину купила.
Потім донька заміж пішла, вона вже захотіла будувати будинок. Сваха моя дала їм земельну ділянку, а я мала вже будинок будувати.
Грошей доньці я не шкодувала, висилала всю свою зарплату, аби лише швидше донька з зятем у своє переїхали.
Я собі шкодувала каву купити з випічкою, бо хотіла більше грошей додому відправити.
І тільки зараз я розумію, що робила все неправильно, бо спочатку треба було за себе дбати, а вже потім про дітей думати.
Вийшло так, що 10 років я на дітей робила (поки купила машину і збувала будинок).
Потім я вирішила, що треба робити порядок з своїм будинком. Там мама залишилася жити, і умови в неї були не найкращі, навіть води в хаті не було, треба було з криниці носити. І туалет на вулиці.
Подзвонила я своїм дітям, попросила, щоб допомогли мені з реалізацією мого задуму. Кажу, гроші буду висилати, а ви, дітки, робіть. Щоб бабуся хоч на старість в добрі пожила, і щоб я мала куди повернутися.
Висилала я дітям гроші, а вони звітували мені по телефону, що робота іде повними темпами. Навіть фото якісь висилали, але я особливо не вникала в них – щось робиться, ну і добре.
Заметушилися не на жарт діти тоді, коли я сказала, що додому їду.
Донька стала мене переконувати, що зараз не найкращий час:
– І куди Ви, мамо, приїдете? Робота ж ще не дороблена! Ви ще хоча б літні місяці попрацюйте, 3 тисячі євро, які Ви за цей час заробите, зайвими не будуть.
І син її підтримав:
– Не час, мамо, зараз повертатися. Давайте ближче до осені.
Та чекати я не стала, бо дуже вже хотілося мені побачити рідну домівку. Я малювала в своїй уяві гарний будиночок, який підготували для мене діти.
Приїхала я без попередження, з вокзалу взяла таксі, не хотіла сина з самого ранку турбувати. Їду своєю вулицею, очима шукаю новенький будиночок.
І яким же було моє здивування, коли я під’їхала до свого двору, і побачила, що моя стара хата стоїть майже без змін.
Мама якраз вийшла у двір, і кинулася мене зустрічати.
Я дуже була рада бачити маму живою і здоровою, але мої діти мене неабияк засмутили – за ті гроші, що я висилала їм майже два роки, вони спромоглися добудувати лише маленьку добудову (3×2), де зробили душ і туалет. І на цьому все! Більше нічого.
От як так можна? Я їм за цей час вислала більше 20-ти тисяч євро! На що вони їх витратили? І навіщо мені було брехати, що вдома на мене чекає великий будинок?
– Мамо, ти ж знаєш, що зараз все дуже дороге!, – розвела руками донька.
– Поїдеш в свою Італію, і ще собі заробиш!, – заспокоював мене син.
От як мені бути, якщо рідні діти так зі мною повелися?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
