Приїхала до нас тітка з двома онуками, сказала, що їй треба пожити у нас тиждень. Я дала їй список продуктів, які вона має купити на тиждень. Тітка, яка аж ніяк не сподівалася на те, що я так зроблю, швидко зібралася і поїхала додому. Мама образилася, що я виставила її гостей з нашого дому. Сказала, що краще б я її не перевозила її з села, бо тепер вона не господиня у власному житлі. Не говорить до мене вже який день

Після того, як не стало батька, моя мама залишилася сама. Я у неї єдина дитина.

Жила мама в своєму будинку в селі, яке знаходиться за 70 кілометрів від міста.

У мене хоч і є автомобіль, але їздити щодня я до неї не можу, з зрозумілих причин – дорога займає багато часу.

Мамі моїй всього 68 років, але останнім часом вона почала здавати, здоров’я підводить.

У мами дуже багато родичів: дві сестри, брат. Щоправда, брата немає вже на цьому світі, але залишилася його дружина з дітьми. Сестри теж із дітьми, онуками.

І всі вони мешкають там, де мама. Начебто велика, дружна сім’я, могли допомагати. Але ні. Коли мама захворіла, ніхто із родичів не хотів прийти допомогти. Тоді я була змушена взяти відпустку за свій рахунок.

Після цього я зрозуміла, що треба щось вирішувати. Я переконала маму, що треба продавати її будинок, і переїжджати в місто.

Але до себе я її забрати не можу, оскільки у мене замало місця. Ми з донькою живемо в двокімнатній квартирі. Донька зараз школу закінчує, вчиться багато, їй потрібно мати свою кімнату.

То ж ми вирішили продавати мамину хату і нашу квартиру, а за виручені гроші купити більше житло.

Ми так і зробили, я придбала гарну, трикімнатну квартиру, в якій і мені, і доньці, і мамі передбачалася окрема кімната. Начебто, все добре.

І тут до мами зачастили родичі. Комусь просто погуляти захотілося і треба десь переночувати, хтось у справах вирішив приїхати. І всі вони приїжджають до нас із порожніми руками.

Привезуть шматок сала та трохи яблук і все. Хіба це нормально, коли люди їдуть на кілька днів? А нам доводиться годувати їх за власний кошт.

Мені це не подобалося, адже всі ці родичі, які зараз до нас приїжджають, коли я їх просила допомогти з мамою, відмовили мені.

Довелося поговорити із мамою. Але вона лише руками розводила. Адже треба ж родичам десь зупинятися.

Вони не мають грошей на готелі. І їй зовсім не складно дати притулок родичам у себе на кілька днів. Навіть надувний матрац купила, щоб було комфортніше.

Я довго терпіла, але нещодавно моєму терпінню прийшов кінець. Приїхала тітка з двома онуками, сказала, що їй треба пожити у нас тиждень.

Я дала їй список продуктів, які вона має купити на тиждень.

Тітка, яка аж ніяк не сподівалася на те, що я так зроблю, швидко зібралася і поїхала додому.

Мама образилася, що я виставила її гостей з нашого дому. Сказала, що краще б я її не перевозила з її дому, бо тепер вона не господиня у власному житлі. Не говорить до мене вже який день.

Хто правий у цій ситуації?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page