Після того, як не стало батька, моя мама залишилася сама. Я у неї єдина дитина.
Жила мама в своєму будинку в селі, яке знаходиться за 70 кілометрів від міста.
У мене хоч і є автомобіль, але їздити щодня я до неї не можу, з зрозумілих причин – дорога займає багато часу.
Мамі моїй всього 68 років, але останнім часом вона почала здавати, здоров’я підводить.
У мами дуже багато родичів: дві сестри, брат. Щоправда, брата немає вже на цьому світі, але залишилася його дружина з дітьми. Сестри теж із дітьми, онуками.
І всі вони мешкають там, де мама. Начебто велика, дружна сім’я, могли допомагати. Але ні. Коли мама захворіла, ніхто із родичів не хотів прийти допомогти. Тоді я була змушена взяти відпустку за свій рахунок.
Після цього я зрозуміла, що треба щось вирішувати. Я переконала маму, що треба продавати її будинок, і переїжджати в місто.
Але до себе я її забрати не можу, оскільки у мене замало місця. Ми з донькою живемо в двокімнатній квартирі. Донька зараз школу закінчує, вчиться багато, їй потрібно мати свою кімнату.
То ж ми вирішили продавати мамину хату і нашу квартиру, а за виручені гроші купити більше житло.
Ми так і зробили, я придбала гарну, трикімнатну квартиру, в якій і мені, і доньці, і мамі передбачалася окрема кімната. Начебто, все добре.
І тут до мами зачастили родичі. Комусь просто погуляти захотілося і треба десь переночувати, хтось у справах вирішив приїхати. І всі вони приїжджають до нас із порожніми руками.
Привезуть шматок сала та трохи яблук і все. Хіба це нормально, коли люди їдуть на кілька днів? А нам доводиться годувати їх за власний кошт.
Мені це не подобалося, адже всі ці родичі, які зараз до нас приїжджають, коли я їх просила допомогти з мамою, відмовили мені.
Довелося поговорити із мамою. Але вона лише руками розводила. Адже треба ж родичам десь зупинятися.
Вони не мають грошей на готелі. І їй зовсім не складно дати притулок родичам у себе на кілька днів. Навіть надувний матрац купила, щоб було комфортніше.
Я довго терпіла, але нещодавно моєму терпінню прийшов кінець. Приїхала тітка з двома онуками, сказала, що їй треба пожити у нас тиждень.
Я дала їй список продуктів, які вона має купити на тиждень.
Тітка, яка аж ніяк не сподівалася на те, що я так зроблю, швидко зібралася і поїхала додому.
Мама образилася, що я виставила її гостей з нашого дому. Сказала, що краще б я її не перевозила з її дому, бо тепер вона не господиня у власному житлі. Не говорить до мене вже який день.
Хто правий у цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.