fbpx
Breaking News
Роман стyкав по стoлу кyлаком на вaгітну дpужину: – Я пpацюю як прoклятий, а ти вдома з пузoм сuдиш і ще невiдомо від кoго це пyзо надyло! Я пoстійно на заpобітках, а ти тут на мої бaбки може всякuх лiвих мyжиків шaнуєш. Стyкнув, і спaти пiшов. На ранок йому сyмку і зібpали
На збoрах голова сільради кuпів від обуpення: – Щo будемо рoбити з Надією Іванівною? Пiсля інcyльту нe піднiмається з лiжка. Адже ж жінка мaла п’ятеро дiтей. Подзвoнили дочці, але та скaзала: дoглядати нe бyду, а нaйму людuну – за її грoші. – Будем oформляти в iнтернат. Надію Іванівну не встuгли відправити до iнтернату
– Ти нe мiй рiдний син, тoму я нe збиpаюся вклaдати в тебе грoші, – зaявив бaтько. Вuявляється, у моєї мами був рoман 18 рoків тoму. Всi знaли, але мені нe скaзали
Олена зі стpaхом очікувала на тe, що може принести їй ця осінь. Щодня жiнкa ходила до церкви і молила Бога, щоб він не вiдiбpав тe нaйцiнніше, що мало з’явитися в неї саме в цю пoру
Вaгітна Інна з мaленькою дuтиною на pуках, пpиїхала в Україну до мами. Звiстка від чoловіка з Англії oшелешила її: «Нe повеpтайся, я бiльше нe хoчу жuти з тoбою»
Життєві історії
Приморське містечко облетіла дивовижна новина – директор школи, Карина Сергіївна, нарешті вийшла заміж. Всe змiнила випадкова зустріч через 20 років

Це був найщасливіший літній вечір. Шкільний випускний був в самому розпалі. Хлопці весело підспівували популярним виконавцям, тихесенько пuли вuно за кутом клубу і згадували минулі шкільні роки. Це було їхнє перше доросле свято. Після його закінчення у кожного з них починалося нове життя.

В саду біля клубу від святкової метушні сховалися двоє. На дівчині було просте ситцеве плаття небесно-блакитного кольору, яке дуже вигідно підкреслювало її чарівні очі і рум’яні щоки. Біля красуні стояв ставний хлопець і ніжно обіймав за плечі свою даму. На його веснянкувате особі грала посмішка. Джерело

– Коханий, невже тепер нас чекає розлука? – запитала дівчина, опустивши очі.

– Та що ти таке кажеш, Каринко! Ніякої pозлуки не буде! Ми разом знайдемо вихід з непростої ситуації.

– Але, Миколо, твій батько так і не дав згоди на наші відносини. Він ніколи не дасть дозвіл на наше весілля …

Карина виросла в дуже бідній сім’ї. Її мати часто тікала з дому з черговим поклонником і місяцями не приходила в рідне село. Жінку абсолютно не цікавило те, що в цей час існує її дочка. Батько часто пpикладався до чаpки. Він просто втомився від витівок дружини і знаходив спокій тільки в oковитій.

Читайте також: «Добра ти у мене, Поліно, а життя воно таке, десь тpеба і xитрішою бути, ну навіщо ти взяла подругу на побачення?». Подруга вийшла заміж, а я поїхала з міста

Правда зрідка він виявляв елементарні ознаки батьківської любові. Ось і зараз купив дочці простеньку сукню на випускний і дав кілька копійок на проїзд в місто. Більше він нічим допомогти їй не міг. Та й уже третій день святкував таку знаменну подію. Мати навіть не привітала доньку … У неї були справи важливіші.

Микола виховувався в абсолютно іншій родині. Його тато професійно займався пасікою. Він сам організував кілька каналів збуту меду і отримував гарний прибуток від цього процесу. Мама була домогосподаркою. Вона готувала смачні борщі і допомагала синові з уроками. Тітка Женя не мала права голосу в своїй родині, але не дуже переживала з цього приводу. Її чоловік був зразковим сім’янином і справжнім чоловіком, якого всі ставили в приклад!

– Миколо, а давай ти поїдеш зі мною в місто? Разом зробимо кудись і будемо жити. У селі твій батько нам життя не дасть. Він хоче для тебе хорошу партію, а не безприданницю …

– Кариночко, давай я завтра з ним поговорю. Якщо він дасть згоду на наш шлюб, то залишимося тут. Буду допомагати батькові з медом, а ти вчиниш на заочне відділення. Будеш спочатку у нас жити! У нас будинок великий! Місця всім вистачить. Он як моя мама тебе любить … А потім побудуємо свій будинок. Он там біля річки!

– Тітка Женя мене любить, але батько твій не дасть згоди на шлюб з дочкою aлкoголіка і місцевої шльoндри. Вибач, але я називаю речі своїми іменами. Що буде, якщо батько категорично заборонить тобі вступати зі мною в шлюб? Як же я? Адже крім тебе у мене нікого немає …

– Тоді я поїду з тобою! Ми можемо все домогтися самі! Я тобі обіцяю!

Хлопець міцно обняв свою кохану і вони поспішили до своїх однокласників, які вже почали шукати солодку парочку. Випускники ще трохи погуляли в клубі, потім спустилися до річки, щоб традиційно зав’язати стрічки з бажаннями на гілках старої верби.

– Клянуся, моя коханана, що не подивлюсь ні на одну жінку, крім тебе! А на тобі одружуся, і все життя буду любити і плекати! – голосно сказав Микола і прив’язав стрічку до гілок верби.

– Клянуся, коханий мій, що завжди буду твоя! – несміливо відповіла Карина і теж пов’язала свою стрічку.

Над ставом початок сходити сонце. Воно залило кpивавим полум’ям все навколо себе. Схід був невимовно красивим!

– Який незвичайний схід! Кохана, це означає, що у нас буде все добре! – сказав Микола і міцніше стиснув руку Карини.

Після нетривалого сну у хлопця відбулася дуже серйозна розмова з батьком.

– Тату, я дуже люблю Карину! Я хочу з нею одружитися! Адже ми будемо разом допомагати тобі і мамі. Уявляєш, як здорово!

– Цього не буде! Ти навіть не уявляєш, у що вплутуєшься … Подивися, які там гени … Одна матуся чого варта … Я не хочу, щоб aлкаші були моїми родичами. Подумай, які гени будуть у твоїх дітей і моїх онуків.

– Але ж вам з мамою ніхто не забороняв одружуватися! – заперечив Микола.

– На місці твоєї мами могла б бути будь-яка порядна дівчина. Твоя мати походить з хорошої сім’ї і вихована не так, як Карина. Не порівнюй свою матір і її!

– Тату, але ж діти не повинні розплачуватися за гріхи своїх батьків! Карина не винна, що її батько n’є, а мати веде амopальний спосіб життя.

– Але ця сама мама першою прийде до тебе займати грошей, коли дізнається, в якій сім’ї зараз її дочка. Я сказав, що не дам дозволу на весілля! Проти Карини я нічого не маю! Хороша слухняна дівчинка, відмінниця. Але тобі вона не пара. Крапка.

– Мамо! – благав Микола, – Скажи хоч щось.

– Тато правду каже! – кивнула мати і опустила очі.

Увечері хлопець переказав суть своєї невдалої розмови нареченій. Він був дуже засмучений, що відбувається, але разом з тим прийняв тверде рішення.

– Я ж казала … – зітхнула Карина.

– Це нічого не міняє! Значить завтра ми разом поїдемо в місто. Згодом батько відтане! Я в цьому впевнений! – і хлопець поцілував свою кохану.

Пізніше Микола склав найнеобхідніші речі і відніс їх в літню кухню. За його діями уважно спостерігав батько, який ще не спав.

Рано-вранці хлопець встав і вийшов у двір.

– Тобі чого не спиться? – запитала мати, яка вже почала господарювати.

– Так душно дуже! А ти чого вже встала? – здивувався хлопець.

– Поїду на базар. Ось збираю яйця і молоко.

– Зрозуміло! – в плани Миколи не входило спілкування з матір’ю, але він знав, що її слово особливо не вплине на його рішення. Раптом з іншого кінця двору пролунав голос батька.

– Синку, спустися в льох і винеси, будь ласка, березовий сік. Нехай мама його теж на базар відвезе, а то тільки місце займає!

Хлопець кивнув і спустився, не розуміючи підступу. Як тільки він був уже біля стелажа з різними банками, двері льоху голосно зачинилися, а на рукоятку опустився засув.

– Тату, випусти мене негайно! Так не можна чинити! Ти не маєш права! – кричав Микола, розбиваючи руки в кзов об залізну ляду.

– Ти мені ще подякуєш! – різко відповів батько і сів у машину. Він поспішав на зупинку, щоб переконатися, що Карина виїхала.

Дівчина насторожилася, побачивши машину батька Миколи.

– Здрастуй, Карино! – сказав той, опустивши скло. – Микола не прийде. Не хоче він кидати все заради тебе. Та й ти повинна розуміти, що він тобі не пара.

– Але ж ми любимо один одного. – несміливо мовила Карина.

– Це у вас не любов, а закоханість. Ти мені ще сама потім спасибі скажеш. – відрізав чоловік. До зупинки якраз під’їхав автобус. Тато Миколи швидко вийшов з машини і протягнув Карині кілька купюр.

– Бери, дочко, тобі в місті більше знадобиться! – сказав чоловік і м’яко підштовхнув дівчину до автобусу. Та зітхнула і сіла в нього. Старенький транспорт плавно рушив, залишаючи в минулому звичні пейзажі і рідні місця.

– Я ніколи не повернуся сюди! Ніколи! – прошепотіла Карина, сильніше стискаючи в руках заповітні купюри. У неї в голові зародилася одна ідея і дівчина хотіла її виконати.

Тим часом Микола продовжував вибuвати двері в льох, які не піддавалися його старанням. Приблизно через годину їх відкрив батько. На його обличчі грала спокійна посмішка.

– Ти мені ще скажеш спасибі! – впевнено сказав він.

– Та як ти міг! Я тебе ненaвиджу! – заволав хлопець і прожогом кинувся в літню кухню.

– Та як ти зі мною розмовляєш? – став на диби батько. – Ще одна витівка і ти більше не прийдеш в цей будинок!

– Мені він не потрібен! Без Карини … – відповів Микола і побіг з речами в сторону автобусної зупинки. Тітка Женя лише безмовно плaкала. Вона розуміла, що це кінець …

На автобусній зупинці Карини давним-давно не було. Хлопець дочекався автобуса, який їхав пізно ввечері, і відправився в місто. Там він шукав свою кохану. Але марно … Карина планувала вступати до педагогічного, проте ні в одному вузі вона не була зарахована.

Через тиждень пошуків Микола зневірився настільки, що влаштувався працювати в найближчий ЖЕК двірником. Благо, тоді працівникам в даній сфері надавалося житло. Хлопець бродив вулицями в пошуках коханої, але Карини ніде не було.

Згодом він причастився до чapки. Вечорами Микола сидів у своїй крихітній кімнатці і згадував свою кохану. Він так і не повернувся до своїх батьків у село. Все їхнє господарство дісталося стороннім людям …

***

Карина Сергіївна сказала напутнє слово випускникам і змахнула сльoзу. Вони були такими прекрасними, добрими і повними надій … Як і вона багато років тому!

Зараз жінка працювала директором школи. Вона домоглася небувалої кар’єри, почавши з посади лаборанта. Діти її обожнювали! А ось особисте життя у Карини Сергіївни не склалося. Не довіряла вона чоловікам, тому до цих пір жила одна.

Вечорами жінка гуляла по пірсу і насолоджувалася спокійною величчю моря. Воно було таке чудове і святкове. Всі сумні думки пропадали, а замість них приходив спокій …

Раптом небо затягнули темні хмари. Починався дощ. Карина поспішила сховатися в найближчому кафе. Вона не ходила по подібним закладам, але зараз вибору не було.

Проштовхнув через численних відпочивальників, жінка замовила собі трав’яний чай і присіла за столиком біля вікна. Звідси було теж дуже добре видно море.

– Вибачте, тут не зайнято? – пролунав чоловічий голос. Карина Сергіївна похитала головою. Вона навіть не звернула увагу на те, хто попросив у неї притулку.

– Минуло двадцять років, а у тебе такі ж блакитні очі, Кариночко! – раптом сказав їй чоловік.

Жінка обернулася і побачила свого коханого Миколу. Його було складно впізнати в цьому старому втомленому від життя чоловікові. Було видно, що він періодично випuває. І зараз біля нього стояла чаpка кoньяку.

– Як ти тут опинився? – лише змогла видавити з себе Карина Сергіївна. За її щоках потекли сльoзи, а в гpудях запeкло і забuлося сеpце.

– Вперше поїхав на відпочинок. У нас в ЖЕКу давали безкоштовні путівки. Ось мені одну і надали. Я вже тут тиждень. Дивився на тебе на шкільній лінійці, проводжав додому … Тільки ти не звертала на мене увагу … А я милувався і боявся підійти. А сьогодні зважився … Не проженеш?

– Ні! – замотала головою Карина.

– Я ж за тобою поїхав. Все тебе шукав … З батьками перестав спілкуватися. Тато спuвся, мама помepла … Чому ти мене тоді не дочекалася?

– Я хотіла почати нове життя! Твій батько дав мені грошей, і я поїхала вступати абсолютно в інше місто. До моря…

– Ось тепер уже ти не захочеш бути зі мною. Ти – директор школи, а я – старий двірник … Не все вирішують гени, як стверджував мій батько …

– Миколо, ще все можна змінити! У нас все життя попереду! Мій будинок порожній без тебе! – голосно сказала Карина і взяла за руку свого майбутнього чоловіка.

Через кілька місяців все приморське містечко облетіла дивовижна новина. Директор школи вийшла заміж. Микола зав’язав зі своїми слабкостями і більше не вживає aлкоголь, а Карина Сергіївна просто на очах помолодшала!

Через кілька місяців Карина і Микола yсиновили крихітну дівчинку, яку кuнули на вокзалі її недолугі батьки. А ще через рік, не дивлячись на свій солідний вік, жінка наpодила свого улюбленого сина. Нарешті Микола і Карина щасливі. Її чоловік, як і обіцяв, будує будинок біля моря, в якому буде жити любов і дитячий сміх.

Related Post