Ми з своїми сватами спілкувалися непогано, поки вони у нас гроші не позичили, от тоді ми і побачили, що це за люди. Йдеться про доволі велику для нас суму – 25 тисяч гривень, і я хочу, щоб вони мені ці гроші повернули. Але мій чоловік мене переконує, що заради спокою дітей краще забути про них і подарувати сватам їхній борг.
Наші молодята одружилися ще 5 років тому. Ми своїй доньці відразу на весілля квартиру подарували. У нас з чоловіком дві дочки, і двох ми житлом забезпечили, бо дві бабусі залишили нам квартири у спадок.
І взагалі, ми з чоловіком до грошей ставимся дуже шанобливо, кожну копійку бережемо, тому завжди маємо якусь певну суму відкладену про запас. Мало що може трапитися, нехай гроші собі лежать. У нас он молодша донька ще підростає, може їй потрібно буде допомогти.
Свати ж наші – зовсім інші люди, вони звикли жити на широку ногу і ні в чому собі не відмовляти взагалі. Я як дивлюся на свою сваху, то не можу збагнути, навіщо їй стільки одягу.
Але це їхнє життя – нехай витрачають як вважають за потрібне. Для нас головне, щоб зять не був схожим на них, не витрачав всі гроші просто так.
Але навіть мій чоловік відмітив, що зять нашої породи – гроші заробляє, відкладає, а якщо і витрачає, то лише на щось серйозне. Ремонт в тій квартирі, що ми їм подарували, зробив, нові меблі купив – все по справі.
Прийшли до нас свати ще минулої зими гроші зичити, сказали, що їм терміново потрібна ця сума, а вони до літа повернуть. Відмовити ми не могли, оскільки розмова відбувалася при дітях, і не хотілося псувати стосунки.
Одним словом, позичили ми ці гроші сватам, а тепер певно ми назад їх не дочекаємося. Почалася війна, сват став менше заробляти, і розмови про повернення боргу набули іншого характеру. Спочатку вони просили почекати, мовляв, зарплата меншою стала, нема з чого віддавати, а потім сваха заявила, що вони вже майже борг нам повернули.
Я зробила круглі очі і видовжене лице – мовляв, щось ми не пригадуємо такого, і тут сваха почала рахувати всі витрати, які вони зробили на наших дітей: все, що вони їм в квартиру купили, і навіть сват свою роботу порахував, коли робив їм косметичний ремонт на кухні – перемалював стіни.
По їхніх розрахунках вийшло, що повернули вони вже 20 тисяч, і ще залишилося 5, які вони обіцяли віддати найближчим часом.
Моєму обуренню не було меж, ми ж зовсім не так домовлялися. Але чоловік сказав, що нехай буде так, ми вже навіть і ті 5 тисяч у них брати не будемо. Він вважає, що ця ситуація була нам дана, щоб подивитися, якими є насправді наші свати.
А я з чоловіком не погоджуюсь, хочу щоб свати повернули нам всі гроші! Тільки от як це правильно зробити, і чи варто, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую