Я поїхала в Італію всього 6 років тому, і вже встигла квартиру собі купити. Власне, саме заради цього я і подалася на заробітки.
У мене в житті склалася така ситуація, що я просто залишилася без житла.
Ми з чоловіком прожили 14 років, а потім він знайшов собі іншу, і розлучився зі мною.
Оскільки квартира, в якій ми жили, належала свекрусі, то після розлучення я з нашою донькою опинилася на вулиці.
Чоловік оплатив нам перших пів року оренду житла. А далі я була змушена працювати на двох роботах, щоб і себе, і свою доньку забезпечити, адже від чоловіка я отримувала лише мізерні аліменти.
Щоправда, коли Юля виходила заміж, він нас обох неабияк здивував, бо подарував доньці однокімнатну квартиру, яка дісталася йому в спадок від бабусі.
Я була дуже щаслива, що донька прилаштована – чоловік є, житло є, так що тепер мені за неї не треба було хвилюватися.
Тоді я вирішила і про себе подумати, адже в свої на той час майже 50, я не мала власного куточка, і продовжувала жити на орендованих квартирах.
Так я опинилася в Італії. Мені одна знайома сказала, що якщо я нічого витрачати не буду, то за 3 роки я назбираю собі на однокімнатну квартиру.
Я каву шкодувала собі купити в кав’ярні, аби лише швидше наскладати необхідну суму.
Та потім собі подумала, що хоч на старість поживу як годиться, тому замахнулася на двокімнатну квартиру. До того ж, я мала гарну роботу, і залишилася там працювати ще на кілька років.
Мені знадобилося 6 років, щоб я змогла реалізувати свою мрію. Тепер у мене є двокімнатна квартира з гарним ремонтом.
Мені б радіти, та неочікувано виникла одна проблема.
Прийшла до мене сваха, стала розглядати квартиру і хвалити мене, а потім запитала, коли я планую обмін робити.
– Який обмін? – перепитала я, не розуміючи, що вона мала на увазі.
– Ну як який? Ви ж в цю квартиру наших дітей впустите, їм трьом вже затісно в одній кімнаті. Скоро он і друге маля з’явиться на світ, – спокійно пояснила сваха.
– Нікого я впускати сюди не збираюся! – раптом випалила я. – Цю квартиру я для себе купувала, і я в ній жити буду. А в доньки є чоловік, то ж нехай він тепер про неї дбає.
Сваха явно не очікувала такого від мене, бо її щоки вмить стали червоними як буряк. Вона пішла від мене, як у нас кажуть “без будьте здорові”.
А я не розумію, чому вони всі на мене насіли? Я відразу казала, що їду заробляти для себе.
І хіба можна сказати, що ми про доньку не подбали? Чоловік їй квартиру дав.
А хоче сваха, щоб у дітей більше було, то нехай вона тепер і допомагає. Ну хіба не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.