fbpx
Життєві історії
Приймала старостів Катерина одна, без чоловіка, бо той ще п’ять років тому поїхав на заробітки, та й там і залишився. До зустрічі гостей готувалася ретельно, хотіла навіть собі нову сукню купити, але зранку до неї прибігла сестра, просила позичити грошей. Без вагань Катерина віддала сестрі дві тисячі гривень, залишившись без покупки. У зазначений час майбутній зять прийшов лише з батьком, бо матері не стало ще 10 років тому. Сват виявився поважним чоловіком – директором великої будівельної фірми. Катерині було дуже незручно перед ним за їхню вбогість. Але Андрій Іванович запевнив, що статки для нього не мають ніякого значення

Катерина добре розуміла, що так складно з грошима, як цього року, у їхній сім’ї ще не було. Правду сказати, вони з колишнім чоловіком Степаном і не жили ніколи заможно, бо ж ростили троє дітей. А п’ять років тому Степан поїхав черговий раз на заробітки, та й пропав. Катерина вже й не знала, що думати, місця собі не знаходила, але невдовзі чоловік сам зателефонував їй, мовляв, не чекай, я покохав іншу. На дітей буду давати аліменти, але не більше.

Правда, і на двокімнатну квартиру, яку сам колись купив, Степан не претендував, залишив Катерині і дітям. Грошима, як і обіцяв, помагав, але присилав такі мізерні суми, що ледве на їжу вистачало. Катерина вже майже 20 років працювала в школі, на зарплату вчителя особливо шикувати не вийде. Проте жила з дітьми бідно, але гідно – молодші сини ще вчилися в школі, а старша донька, як колись мама, пішла вчитися в університет.

Старшій донечці цього року виповнилося 20. Настуся виросла красунею, от і сподобав дівчину її однокурсник, вже два роки зустрічаються, в червні обіцяв прислати старостів. Саме цього Катерина найбільше і боялася, адже грошей було обмаль, а гостей треба ж гідно в хаті прийняти.

У неї було відкладено з зарплати своїх кілька тисяч гривень. Але на літо вона купила молодшим синам одяг, бо минулорічний вже був замалий, оплатила комунальні послуги, щоб не мати боргів, купила необхідні продукти і зрозуміла, що грошей практично не залишилося.

А вона так мріяла про нову сукню, яку вона щодня бачить у вітрині невеличкого бутіка в супермаркеті. Ця блакитна сукня за дві тисячі гривень вже кілька тижнів не давала їй спокою. Катерина пообіцяла собі, що вона обов’язково її придбає, адже не купувала собі новий одяг вже кілька років, то старий доношувала, то на секондхенді щось підшуковувала.

А тут така нагода – прийдуть майбутні свати, треба ж якось виглядати, адже Катерині всього 42. Правда, в клопотах про дітей і роботу вона геть забула про те, що вона жінка, яка теж заслуговує на щастя.

Зранку Катерина побігла в магазин за сукнею. Але по дорозі їй зателефонувала її рідна сестра. Сказала, що її чоловік захворів і потрапив в лікарню, потрібні гроші. Просила Катерину допомогти. Відмовити сестрі Катерина не могла – ті дві тисячі, які вона мала витратити на сукню, вона віддала на лікування чоловіка сестри.

Сватів Катерина зустрічала в старій сукні, зате із щирою душею. Тарас, майбутній зять, виявився чудовим хлопцем. Він прийшов лише з батьком, бо матері не стало ще 10 років тому. Сват виявився поважним чоловіком – директором великої будівельної фірми. Катерині було дуже незручно перед ним за їхню вбогість. Але Андрій Іванович запевнив, що статки для нього не мають ніякого значення, адже в свій час він теж починав з нуля.

Весілля вирішили робили влітку, по Петру. Андрій Іванович купив молодятам квартиру – так би мовити, весільний подарунок. Але влітку було не одне весілля, а цілих два – в серпні Катерина і Андрій розписалися. Сват закохався в Катерину з першої зустрічі. То ж вирішили, що спочатку одружать молодят, а потім і самі стануть на рушничок щастя.

– Знаєш, Катерино, – сказала якось жінці сестра. – В той день, коли ти мені віддала останні гроші, я пішла до церкви. Молилася за свого чоловіка, але і за тебе свічечку поставила. Хороша ти у мене, з добрим серцем, і як ніхто інший, заслуговуєш на щастя.

Омріяну голубу сукню Катерина так і не купила, але ж хіба у ній щастя… Тепер Катерина знає це напевно.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page