Свого чоловіка я дуже сильно покохала, він був добрий та турботливий, і коли він зробив мені пропозицію я відразу погодилася, бо вважала, що кращого не знайду. А тільки потім, після весілля і народження дітей я побачила чоловіка справжнім, тоді свій характер він вже не приховував.
Коли виходила заміж, природно, не прокручувала у себе в голові можливі проблеми, з якими ми можемо зіткнутися в шлюбі. Думала тоді, що ми з усім впораємося разом.
Але в житті все не так просто та легко, як у мріях. В житті справлятися з проблемами було набагато важче. З’явилися проблеми з грошима, яких завжди не вистачало, ще й кредит ми взяли на велику суму, за що вносили чималу плату щомісяця. Працює зараз тільки мій чоловік, а я сиджу в декреті, плюс ще у нас одна дитина.
Старша дитина вже ходить в школу, постійно просить у мене гроші на різні смаколики, адже всі діти купують в їдальні, і йому теж хочеться. Але я грошей не заробляю, а чоловік особливо мені гроші не видає, лише на продукти. Найчастіше виходить синові пояснити, що “зараз грошей немає, купимо потім”. Ох, як же я в дитинстві на цю фразу ображалася. Але іноді, по великих святах купувала йому щось з смакоти. Цього разу це була шоколадна паста. Зазвичай всю смакоту він їв сам, так як, якщо ділити на трьох, то швидко закінчується. Чоловік постійно вичитував мене вечорами, коли щось куплю дитині:
– Навіщо все це йому купуєш? Грошей і так немає!
Приходжу я якось додому з лікарні, старший син в школі, а у чоловіка вихідний день. Сидить і їсть за обидві щоки ложками пасту шоколадну, яку я дитині купила, він її довго у мене просив. Ще вчора вона була майже повна, сьогодні ж майже закінчилася.
Мені стало якось образливо, дитя зі школи прийде, а смаколика немає, я йому так довго обіцяла її купити. Я обережно сказала чоловікові, щоб залишив дитині, адже це я синові купила. На що почула вражаючу відповідь:
– Ти не забувай, що я зараз єдиний працюю. Він ні копійки в своєму житті не заробив! Тому саме я вирішую, що хто їсть в цьому будинку! Мені потрібніше, я працюю. А син тільки в школу ходить.
Ці слова були сказані без не як жарт, з серйозним виразом обличчя. Чоловік дійсно думав саме так, і продовжував їсти пасту.
Коли дитина прийшла зі школи, банка була пуста. Я плакала разом з ним, але що я можу вдіяти.
У мене зараз зовсім інші почуття до чоловіка, я перестала його кохати, як до весілля. Лише зараз зрозуміла, що він за людина. Я хочу з ним розлучитися, але дітей шкода залишити без батька. Я у декреті, не заробляю ні копійки, а батьки у мене старенькі, допомогти нічим не можуть, як ми будемо жити втрьох. Я одна на дітей не зароблю.
Ось так живемо, як чужі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
