Мені 33 роки, я розлучена вже 4 роки. Чоловік знайшов іншу і я про це дізналася. Він вважав, що я повинна була пробачити, але я не захотіла. Жили ж ми в його квартирі, після розлучення мені довелося з дітьми переїхати в знімне житло.
От тоді я зрозуміла істину: хочеш дізнатися, який чоловік, спробуй з ним розлучитися. Колишній одразу заявив, що аліменти я буду отримувати мінімальні, він постарається. І постарався, платить копійки.
Я пішла до свекрухи з проханням мені допомогти, а вона каже:
– Виростуть діти, тоді ми їх усім і забезпечимо, ти сама відмовилася зберігати сім’ю. Погано було з чоловіком? Спробуй тепер одна. А шикувати за гроші мого сина ти не будеш.
Дівчаткам моїм 11 років і 8. Мені важко і платити за оренду, і дітей самій утримувати. Живемо в невеликій однокімнатній квартирі, від зарплати до зарплати. Зайву гривню боюся витратити.
Свекруха зі свекром демонстративно беруть їх, тільки коли у мене вихідний. Колишній чоловік взагалі з дітьми не бачиться. Всі мої знайомі дивуються, чому я не пішла після розлучення жити до своєї матері, у якої двокімнатна квартира.
Але справа в тому, що мама не те, що не запропонувала нам жити з нею, а навпаки – відмовила. Щойно я заїкнулася про це.
– Колись все тобі дістанеться. А зараз — у мене своє життя, а ти своє вибрала. Розлучилася, так розлучилася, це твоє рішення, я його не обговорюю. Але на мене свої проблеми не перекладай, – сказала мені мама.
Моїй мамі 53 роки, вона дуже добре виглядає, має чудову роботу в офісі, офіційно з чоловіком вони не розписані, але живе з цим Михайлом вона давно. Як я вийшла заміж, так і зійшлися. Він на 10 років молодший за маму.
Живе співмешканець на території мами. Свою квартиру під час розлучення він залишив колишній дружині та дітям. А мамина квартира належить лише мамі, я там лише прописана. І повернутися мені з дітьми, виходить, було нікуди: у мами своє життя, вона так прямо про це і сказала, що не чекає і не прийме.
Грошима мама теж не допомагає, а зарплата в неї доволі непогана. Знає мою ситуацію, але про онуків не думає. Коли я з дітьми приходжу до мами у гості, тоді бабуся накриває для онучок солодкий стіл. Іноді мама може подарувати дівчаткам подарунки, щось недороге з одягу: футболку чи шкарпетки. Влітку приблизно раз на тиждень бабуся приносить онукам пакет із полуницею. Приносить і відразу тікає: Михайлу вечерю треба готувати.
Михайло цей останні 2 роки не працює, виходить, що мама його утримує. Влаштуватись нікуди так і не зміг. А що мама? Мама зарплату отримує, їм і вистачає. Добре, що діти його вже великі, напевно, мама б і на аліменти йому давала, щоб його не турбували.
Мені мої друзі так і кажуть: мама утримує чужу людину, в той час як її рідна донька з онуками перебиваються з хліба на воду. Справжня мати так ніколи не зробить!
Мені теж прикро, що мама живе своїм життям і її зовсім не турбують мої проблеми.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
