Віра Данилівна часто вечорами любила сидіти на лавочці біля під’їзду. Всі її дуже шкодували і це не дивно, після всього, що їй довелося пережити.
Колись у неї була гарна сім’я. Чоловік роботящий, турботливий і єдиний син Олексій. Вони з чоловіком обоє працювали інженерами, для сина старалися якнайкраще: і дні народження його відзначали з розмахом, і велосипед кращий, і кросівки фірмові.
Олексій ріс слухняним хлопчиком. Батьки ним дуже тішилися, і у Віри Данилівни не було іншої відради, крім єдиного улюбленого сина. Особливо після того, як раптово не стало чоловіка. Віра Данилівна дуже переживала, словами не передати, але жити далі треба. Олексій тільки на першому курсі, майже все навчання попереду.
Мати зібралася з силами, знайшла підробіток і стала відкладати гроші потроху, хлопчик в інституті, йому і одягнутися треба, та й хіба мало ще чого захочеться, поїхати з друзями відпочити, наприклад.
Олексій матері сказав, що теж шукає роботу, але Віра Данилівна була категорично проти – навчання важливіше.
Одного разу Віра помітила, що гроші і золоті обручки її та чоловіка, лежать в скриньці не так, як лежали-явно шкатулку хтось відкривав. Крім сина нікому, однак, все на місці, нічого не пропало. Жінка здивувалася, але синові нічого не сказала.
А Олексій все частіше став розповідати, що майже у всіх його товаришів є машини, ось і його кращий друг Сергій збирається придбати автомобіль. Віра Данилівна знала, що у Андрія теж немає батька, сім’я небагата.
Їй стало не по собі, хоча Олексій не просив купити йому машину, але натякав, що знає, де можна недорого придбати іномарку в хорошому стані, майже нову. Настрій у Віри Данилівни зіпсувався, з одного боку вона розуміла, як хочеться синові мати машину, і мова йде не про новий автомобіль з салону, а з іншого боку витрачати більшу частину своїх заощаджень на машину, вона вважала безглуздим.
І ось одного разу Олексій попередив матір, що повернеться пізно-його друг купив машину і запросив Олексія обмити покупку-спочатку проїдуться по місту, а потім влаштують пікнік де-небудь на природі.
Було вже за північ, спати Віра Данилівна не лягала, сиділа біля вікна, чекала сина. А вранці їй подзвонили – Олексій зник і машина його приятеля теж.
Сергій розповів, що машину вони зупинили на березі озера, розстелили на траві покривало, влаштували застілля. Господар машини незабаром заснув, а коли прокинувся, ні Олексія, ні машини не виявив. Сліди шин обривалися прямо у води. Машину вдалося витягти, але Олексія так і не знайшли.
У найгірше Віра Данилівна відмовлялася вірити. До того ж, їй приснився сон, в якому якийсь невідомий голос їй сказав: « Буде машина, повернеться син».
Одного разу вона сиділа на кухні біля вікна, коли почула, що хтось кличе Олексія. Віра Данилівна виглянула у вікно і побачила двох молодих людей.
Вона запросила чоловіків зайти. Від них вона дізналася, що Олексій, начебто, цікавився покупкою машини, і ось підвернувся вдалий випадок – один з молодих людей їде закордон і терміново продає свою іномарку, майже нову і за низькою ціною.
Майже всю ніч вона не спала, а вранці дістала зі скриньки потрібну суму і зателефонувала продавцям. На наступний день до вечора машина вже стояла під її вікнами. Після покупки жінка заспокоїлася – вона вірила в сон і переконала себе в тому, що машина є, значить, і син повернеться. Тепер вона часто виглядала у вікно, дивлячись то на машину, то переводячи погляд у далечінь, на дорогу.
Минуло кілька днів. Віра Данилівна заснула, як зазвичай, пізно, а рано вранці її розбудив телефонний дзвінок – син знайшовся…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
