fbpx
Життєві історії
Прибираємо ми на дачі, роботи було досить багато, і тут чоловікові телефонує мама, питає, що ми робимо. Чоловік сказав, що ми дачі працюємо. І тут його мама каже, що вони зараз приїдуть до нас, щоб допомогти

Ми живемо в квартирі, але завжди мріяли про власний будиночок. І якось нам надійшла пропозиція купити дачну ділянку за дуже вигідною ціною, але нам все одно не вистачало 50 тисяч гривень. Чоловік відразу запропонував позичити ці гроші у його мами, але я відмовилася.

Я добре знаю свекруху і якщо ми в неї займемо таку суму, вона потім буде говорити, що вона для нас все робить, а значить ми перед нею в боргу. Але чоловік все таки мене умовив, мовляв, дача це наша мрія, ми там потім будинок поставимо, будемо жити. Та й 50 тисяч швидко віддамо. Я і погодилася, тільки тому що більше такої пропозиції не буде.

Він зичить ці гроші і ми купуємо дачу. Оформляємо все на мене. І тут починається. Його мама зі своїм теперішнім чоловіком вирішують ставити спільний будиночок для нас усіх. Уявляєте? Я, чоловік і дочка і свекруха з чоловіком. Звичайно, я була проти, так і сказала їй, мовляв, купіть собі ділянку та й будуйте самі там.

Свекруха ніби все зрозуміла і при мені більше така тема не піднімалася. Через кілька місяців, ми повернули їй борг повністю.

Ближче до першого літа, прийшла пора прибрати на ділянці. Вона була вся заросла, суха трава та сміття, роботи було досить багато. Ми з чоловіком прибираємо, йому телефонує мама, питає, що ми робимо.

Чоловік сказав, що ми дачі прибираємо. І тут його мама каже, що вони зараз приїдуть до нас, щоб допомогти.

Я думаю, що якось дивно, що свекруха так сказала, зазвичай вона по дому нічого зробити не може, а тут ділянку прибрати допомогти. Щось не те. Ну так і виявилося. Приїжджає сама свекруха, її чоловік і його два сини з дружинами.

Ми з чоловіком стоїмо, втомлені, всі брудні. А вони нам кажуть, що привезли шашлики, і збираються у нас на дачі їх смажити.

Я промовчала, але мене це обурило в душі. Хіба можна ось так, не питаючись приїхати? Тим більше, обіцяли допомогти. Але я допомоги від свекрухи ніколи і не чекаю, як на мене, краще навпаки, нехай не лізе.

Ми продовжували прибирати суху траву, а весела компанія почала смажити м’ясо. Свекруха пояснила:

– Я б вам допомогла, але у мене рукавичок немає.

Загалом, коли ми закінчили, весела компанія залишила нам рівно два шматочки м’яса і купу сміття, після себе. Добре, пережили цей момент. Якось у бабусі чоловіка був день народження і вона всіх зібрала. Сидимо ми за столом і свекруха почала розмову:

– Я ось синові дачу купила, я їм там все прибрала. Ось думаю в цьому році там будинок ставити або в наступному, я вже й матеріали замовила.

А родичів багато там сиділо, мені було просто незручно влаштовувати сцену, та й чоловік сказав, щоб не слухала я її. Але я не могла не уточнити:

– Якщо Ви маєте на увазі нашу з чоловіком ділянку, то купили ми її самі і прибирали там теж все самі, поки Ви їли шашлики. Будинок ви там не зможете поставити, тому що, я там свій будинок буду ставити, для своєї родини.

Через пів години, ми, подякувавши бабусі за частування, пішли додому. А на наступний день я поставила дачу на продаж, тому що знаю, що рано чи пізно, я прийду на свою ділянку, а там живуть інші люди.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page