fbpx
Життєві історії
Приблизно через 7 місяців, забираючи з поштової скриньки платіжки за комуналку, я побачила, що мама за попередній місяць плату не внесла. Не вистачає – пояснила мама

Моя мама завжди намагається всім вгодити, її дуже хвилює, що скажуть про неї люди, невістка, батьки невістки та інші. В результаті виходить так, що вона іншим робить добре, а собі не дуже. У мене є брат Тарас, він одружений, мама з усіх сил хоче бути гарною свекрухою для його дружини.

Тарасу 28 років, мені 24. Одружився він з Тетяною два роки тому. Дівчина приїхала з маленького містечка, свого житла у неї немає. До весілля знімала з подругою квартиру, після весілля прийшла до нас. Мама не була проти, ми живемо в трикімнатній квартирі, місця всім вистачить. Брат обіцяв, що вони будуть збирати на своє.

І почалося у нас життя. Спочатку Тетяна начебто навіть намагалася по господарству щось робити: посуд мила, готувати та прибирати бралася. Але одразу ж підбігала мама і заходилася невістку вмовляти – відпочивай, не турбуйся, я сама.

Я мамі відразу говорила, що вона неправильно себе поводить, але мама виправдовувалася, що Тетяна у чужих людях, зі свекрухою живе. Думаєш це солодко? Скаже потім, мовляв, свекруха та зовиця на ній «їздять». Та й Тарас, що скаже?

Ну роби, гадаю. Якщо тобі важливо, що невістка скаже чи подумає, роби. Але й Тетяна поступово звикла, вже й не бралася щось робити. Прийшла з роботи сама, або Тарас, взуття брудне поставила в чистому передпокої, поїла, з-за столу встала і навіть не озирнулася, одразу до себе в кімнату пішла. Вона ж наче «в чужих людях» живе, гостя вона. Зараз свекруха все зробить.

За комуналку теж платила мама, щоб молоді не витрачалися. В магазин за продуктами – теж вона, сама купила, сама зварила, сама посуд вимила. Адже молоді збирають на своє житло, з них брати гроші не годиться.

Приблизно через 7 місяців, забираючи з поштової скриньки платіжки за комуналку, я побачила, що мама за місяць плату не внесла. Тепер треба було заплатити вдвічі більше.

– Не вистачає, – пояснила мама. – І в цьому місяці не вистачить теж. На харчування йде багато.

І замість того, щоб сказати нарешті брату і його дружині, що вони теж тут живуть і мають хоч за щось платити, мама запитала мене, чи є у мене зайві гроші, щоб покрити борги за комуналку. Я сказала, що є, але я вважаю, що брат про ці борги теж має знати.

– Та ти що? – зробила мама круглі очі. – Так вони могли і на зніманні жити. Якщо вони нам будуть гроші віддавати, що там у них з накопиченнями буде? Скаже потім Таня, що свекруха забирала всі гроші. Ти дай, я тобі поверну.

Перші кілька місяців мама справді повертала мені гроші. Частину з них я не брала: мій внесок на моє проживання та харчування. А потім мама поступово почала «забувати». Одного разу я нагадала і почула:

– А я сама чи що повинна утримувати всіх? Ти живеш? Живеш. Світло та воду споживаєш? За стіл сідаєш?

– Так, – погодилася я. – Але й брат із дружиною їдять, живуть і всім користуються. Я розумію, що тобі одній тягнути всіх складно, але я тут до чого? Вони на квартиру збирають, а де мої накоплення? Чому б тоді не скидатися всім разом?

Мама стояла на своєму – у брата і його дружини гроші брати не годиться. Але я взяла, і сама сказала їм, що пора вже хоч за щось платити.

– Навіщо ти так! – образилася на мене мама. Що тепер про тебе Таня подумає?

– Мені все одно, що про мене подумають і скажуть твої свати і Таня, – відповіла я мамі.

Я справді почала купувати собі продукти окремо, віддаючи мамі четверту частину за комунальні послуги. А через два місяці я винайняла собі квартиру і живу окремо.

Мама переживає, що тепер не зможе оплатити комуналку. Мені її шкода, але я не готова працювати на сім’ю брата. Як маму переконати, що вона робить неправильно, хвилюючись тільки про те, що про неї скажуть люди?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page