Проживши з дружиною 13 років, я вирішив розлучитися. Ми одружилися дуже молодими: мені було 22, Марії – 20. В шлюбі народилося двоє дітей. Поки діти були малими, нас об’єднувала турбота про них. Але діти підросли і з кожним днем ми з дружиною все більше віддаляємося один від одного.
Я вважав, що наші відносини вичерпали себе. Між нами були лише непорозуміння. Останнім часом ми не могли навіть нормально поговорити. Мені почало здаватися, що цей шлюб був помилкою. Що Марія, як дружина, мені не підходить. Що у нас немає нічого спільного. Її поведінка дратувала мене. Мені перестало подобатися абсолютно все, що вона робила.
В один момент я вирішив, що нам треба розійтися. Але розлучення я вирішив відкласти. Товариш запропонував мені на пів року поїхати за кордон на роботу. Я погодився, вирішив – попрацюю і одночасно подумаю. А після цього я вирішив поставити крапку – розлучитися. Дружина нічого не знала. «Сюрприз» я їй мав озвучити по приїзду.
Пів року я перебував у чужій країні. Я зіткнувся з новими людьми, їх звичаями, менталітетом, звичаями. Занурився в незвичну обстановку. Вбирав враження і накопичував новий досвід.
Там я зустрівся віч-на-віч з самотністю, з самим собою, своїми страхами, тривогами, сподіваннями і мріями. Пізно ввечері, будучи не зайнятим роботою, я розмірковував про життя. Я вперше був на самоті так довго. Спочатку батьківська сім’я. Потім школа і однокласники. Потім компанія друзів і перша дівчина. Однокурсники і нова дівчина. Потім дружина, діти…
Все життя поруч зі мною хтось був. Я був невіддільний від інших людей, а тому погано знав себе. Самотність подарувала мені можливість познайомитися з самим собою. І мені було некомфортно і незвично одному. Тоді я вирішив знайти когось. Виправдовував себе так: доля мого шлюбу все одно вирішена. Так чому б не знайти собі іншу жінку?
Познайомився, зав’язалися легкі відносини. Ірина, як і я, була заробітчанкою, але жила за кордоном вже 15 років. Красива, розумна, вона відразу привернула мою увагу. Але не на довго.
У новій пасії мене спочатку легко, а потім все сильніше, стало дратувати все те, що дратувало мене в дружині. Ситуації стали повторюватися один в один, як з дружиною. Були ті ж причини для непорозумінь. Незабаром нові відносини зовсім завершилися: прийшла пора відлітати додому.
Продовжувати їх я не хотів. Більше того, я уже передумав розлучатися з дружиною. Розібрався в собі, багато чого переосмислив, охолов, скучив і зрозумів найголовніше.
Якщо в різних людях мене дратує одне і те ж, якщо ситуації повторюються, а непорозуміння виникають на тому ж грунті, можливо, справа не в інших людях, а в мені самому. Я подивився на свою дружину іншими очима. Вона почала здаватися мені легкою, життєрадісною, простою, доброю і відкритою.
Хто б міг подумати, що всього шість місяців тому я був упевнений, що дружина важка на підйом, незадоволена життям, недалека і дратівлива. Тривале усамітнення допомогло мені розібратися в собі. Мені стало легше розуміти інших і не проектувати на них свої проблеми, розчарування і очікування.
Марія знову стала для мене єдиною і неповторною. Шкода тільки, що мені довелося пройти цей нелегкий шлях, щоб це зрозуміти.
Фото ілюстративне – vorozhejka.
