Мене звати Соломія і мені 35 років. Зовсім недавно я вирішила розірвати шлюб, який тривав понад тринадцять років і в якому народилося двоє чудових дітей. Але все ж щось пішло не так, чоловік перестав приділяти мені знаки уваги, перестав рахуватися зі мною і я полюбила іншого. Познайомилися ми в соцмережах, він був іноземець.
Я розлучилася з чоловіком, а через день зібрала валізи, щоб полетіти з дітьми в нашу першу спільну відпустку. Щаслива і вільна, я до останнього не вірила, що скоро побачу море, поки ми з не спустилися по трапу з літака, а навкруги не замиготіли по всюди зелені пальми.
У готелі нас чекав він! Так, не красень, і не вершина мрій, але такий сильний і надійний. Як тільки він впевнено взяв мене за руку і повів за собою, я відразу це зрозуміла. Він оплатив готель, наш обід в ресторані без тіні сумніву на обличчі дав дітям пограти на дорогому планшеті. Для мене все це було в новинку, я завжди могла розраховувати тільки на саму себе. Виявляється, дуже приємно, коли про тебе хтось піклується.
Тиждень пролетів непомітно. Всі дивилися на нас з посмішкою, вважали гарною парою з чудовими дітьми. Він сказав, що в захваті від мене і в живу я набагато прекрасніша, ніж на фото.
Я довго не могла звикнути, що замість лайок і нескінченних непорозумінь в різних життєвих ситуаціях зі мною говорять. Як виявилося будь-яку проблему можна вирішити просто розмовою.
Діти – це окрема тема. Діти сприйняли його просто з неймовірним інтересом і теплотою. Їх підкупила його увага і можливість виконання багатьох, хоч і дрібних, бажань. Ми такого ніколи не відчували за всі роки життя з рідним батьком.
Настав останній день нашого відпочинку. Він летить до себе, а ми до себе. На очах сльози і розпач. Хочеться обійняти його і не відпускати більше нікуди. Але я сильна, я не залежна, горда. До чого ці емоції? Адже я з самого початку розуміла, що це всього лише на час, роман без продовження.
Як тільки ми повернулися додому, я проревіла кілька днів поспіль і зрозуміла, що більше не зможу без нього.
Через три дні він зателефонував. Ми говорили довго, а потім я сказала, що на цьому ми повинні закінчити наше спілкування, адже воно ні до чого не приведе. Але він сказав, що ніколи не кине мене і що я наївна, якщо вважаю, що наш роман закінчиться так швидко. І взагалі, який сенс бути гордою і самотньою! Адже бути щасливою і коханою набагато приємніше. Якщо по-справжньому людина важлива для тебе ніколи не варто відпускати її.
З цього моменту раптом змінилося все. Змінилася я сама. Колишній чоловік раптом усвідомив, що я пішла назавжди і безповоротно. Він не переставав просити пробачення. Однак я була непохитна. Тоді він вибрав іншу тактику: розпускати серед наших спільних знайомих різні неприємні плітки про мене, при цьому забувши уточнити, що дітей давно не фінансує ніяким чином.
Але нічого! Я прекрасно справляюся сама без його допомоги. Незабаром мій коханий чоловік запросив нас з дітьми в гості і познайомив з родичами, які прийняли нас дуже тепло. Я отримала родину, якої у мене по-справжньому ніколи не було.
Ми знову роз’їхалися в різні кінці Європи і чекаємо наступної зустрічі. Я вперше відчуваю себе коханою жінкою, якій приділяють максимум уваги і турботи. Так, можливо, я наївна, але зате дійсно щаслива. Ніхто не може сказати, що нас чекає попереду, але тут і зараз мені вже подобається.
Фото ілюстративне – sax-minus.
