Моя донька нещодавно розлучилася з чоловіком. Причина просто смішна – зять її звинуватив у тому, що вона погана господиня і не вміє варити борщ.
Заміж Ліля вийшла в 23 роки. Ми з чоловіком просили її не поспішати, особливо тоді, коли побачили майбутнього зятя, але донька нас не стала слухати, бо вже дитя носила.
Ми свою єдину донечку ростили як квіточку, вона університет закінчила, влаштувалася на одну фірму, стала добре заробляти, навіть на квартиру пішла жити.
Ми з чоловіком раділи за доньку, мріяли, що вона собі знайде хорошого молодого чоловіка, ми їм весілля організуємо, а потім внуків допоможемо ростити.
І якось в неділю донька до нас така щаслива прийшла, загадково посміхається, а потім каже – тату, мамо, присядьте, в мене є для вас новина, я заміж виходжу!
Ну як тут не зрадіти? Ми стали вітати доньку, і розпитувати про нареченого. Цікаво ж дізнатися, хто буде нашим зятем.
Але відразу на першому питанні мені стало недобре, бо виявилося, що обранцю Лілі 38 років (це він так їй сказав, а насправді йому було 40, і на той час він всього на 2 роки був молодшим за мене і мого чоловіка – але про це ми дізналися вже пізніше, бо він банально збрехав нам усім, оскільки і справді виглядав молодшим за свій вік)!
Ми були проти того, щоб вона виходила за нього заміж, але Ліля нас не чула. Вона сказала, що кохає його, і крім нього їй більше ніхто не потрібний.
Під натиском майбутнього зятя і доньки ми таки погодилися на їхній шлюб. Вони розписалися, і відразу пішли жити окремо. У зятя була своя двокімнатна квартира в новобудові, яку він купив, зробив ремонт, закрив на ключ, а сам жив до 40-ка років з мамою.
І лише коли одружився, то пішов жити окремо.
Мені вся ця історія з самого початку не подобалася – збрехав про свій вік, жив з мамою, не був до такого віку ще жодного разу одружений. Та я себе заспокоювала, що всяке буває, а може якраз, все добре у них буде. До того ж, вони дитину чекають.
Одним словом, стали вони жити в тій квартирі, я до них не вмішувалася зовсім, навіть в гості без запрошення не ходила.
Донька народила дитину, ми прийшли на хрестини, принесли гроші і подарунки, посиділи годинку і пішли.
Я питала доньки, чи треба їй моя допомога, вона казала, що ні.
А насправді потім з’ясувалося, що це зять був проти того, щоб ми до них ходили.
З часом, в телефонних розмовах з донькою, я стала помічати, що вона якась дуже сумна і пригнічена. І мене не підвело материнське чуття.
Прожила донька з своїм чоловіком всього півтора року, і з немовлям прийшла до нас проситися жити.
Виявляється, чоловік постійно звинувачував Лілю в тому, що вона погана господиня – нічого не вміє і нічого не встигає. І борщ червоний вона варить не такий смачний, як його мама.
Він постійно ставив в приклад свою маму, а сваха, замість того, щоб прийти до них, допомогти, навчити, ще більше підкидала дров у вогонь.
І чого вона добилася? Сім’я розпалася, дитина тепер буде рости без батька. Я через це найбільше переживаю.
Але, з іншої сторони, ця сімейка якась ну дуже дивна, і може, воно і на краще, що вони зараз розлучилися.
Хоча, мені як мама, дуже прикро за долю своєї дитини, і свого внука. Таким людям, як мій зять, взагалі не треба одружуватися, жив би з своєю мамою, вона б йому і далі смачні борщі варила, а так – він просто зіпсував життя моїй дитині.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
