Закінчивши школу, я вирішила здобути вищу освіту. Потрібна була і допомога батьків. У нашому маленькому місті не було ні інститутів, ні університетів. Довелося їхати в місто, де були відповідні навчальні установи і родичі, у яких можна було тимчасово пожити.
Але тут провчившись один рік і приїхавши на канікули додому, я закохалася. В голові був лише туман. Чоловік був старший за мене, з освітою, з хорошою роботою, звали його Олег. Рік я не могла вибрати між обов’язком вчитися і почуттями. Я готова була покинути все, тільки щоб бути поруч з коханим.
Олег втомився чекати і зробив пропозицію, чекати закінчення мого навчання не захотів, попросив кинути все і залишитися. Він сказав, що мені взагалі освіта не потрібна і він повністю буде забезпечувати нашу сім’ю. Я вже хотіла кинути навчання і йти під вінець. Але батьки були проти цього, вони зупинили мене.
Батьки хотіли мені добра, їх вимоги – не просто примха, а справжня батьківська турбота. Було важко. Вибір був зроблений. Я поїхала в інститут, а Олег трохи спробував почекати, але вже через два місяці одружився на іншій. Я довго переживала цю подію, але зрештою зрозуміла, що якби він мене кохав, то обов’язково б дочекався. Я зрозуміла, що якби не послухала батьків то втратила б все.
У місті, де я навчалася, залишитися мені не вийшло. Повернулася в рідне місто, зустріла чудового хлопця і вийшла за нього заміж. І тепер я сама мама, я дуже вдячна батькам за поради, за їх старання. Моє життя має сенс. Поради батьків принесли мені тільки добро і повноцінне самостійне життя. У мене є гарна професія і можливість добре заробляти.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
