fbpx

Протягом місяця нас відвідали всі родичі діда, включаючи і тих, хто жив далеко. Онуки вмить стали готові доглядати за стареньким, діти вимагали вигнати нас і написати дарчу. – Ніхто зі мною жити не став, коли я один залишився, у всіх справи знайшлися. За цілий рік вперше відвідали і то після вашого весілля, щоб квартиру вимагати, – сказав дід Павло. Так Андрій став власником квартири

Родом я з села, але закінчувала інститут в столиці, там же вирішила залишитися і шукати роботу. Вдома мене ніхто особливо не чекав мама жила з вітчимом і у мене був зведений брат, центр всесвіту для моєї мами.

Грошей на окрему квартиру мені не вистачало і я переглядала оголошення про здачу кімнати. Прийнятний варіант підвернувся не відразу, і я щодуху рвонула дивитися, домовлятися і жити.

– Проходьте, – мене зустрів на порозі усміхнений хлопець, – ось цю кімнату ми здаємо. Знаєте, у нас тільки одна умова. Ви живете і плата чисто символічна, але за це ви будете готувати на нас трьох. Виявилося, що в трикімнатній квартирі живуть зустрів мене Андрій і його старенький дідусь у якого проблеми з здоров’ям.

Я погодилася, в гуртожитку готувати різноманітні страви з скромного набору продуктів я навчилася. А плата за кімнату була і правда, символічною.

Андрій постійно був на роботі, я відпочивала після зміни і варила борщі, а дід Павло розважав мене розмовами. Розповів, що у нього з дружиною, якої вже кілька років як немає, було четверо дітей, онуків вже 9, але ніхто не погодився за ним доглядати. Так він запросив до себе Андрія, який йому не рідний онук. Він – син двоюрідної сестри, яка живе в селі.

Так сталося, що у нас з Андрієм зав’язалися стосунки і через півроку ми розписалися. За квартиру я платити перестала, а дід Павло був щасливий:

– Ось так я і знав, що ви змовилися! Ти, як двері відкрила, я відразу зрозумів – що наша будеш.

Але, крім нас трьох, радості наш шлюб нікому не приніс. Вперше з моменту мого вселення в цю квартиру, а пройшло вже кілька місяців, прийшла старша дочка діда і його внучка:

– Ти, тату, зовсім з глузду з’їхав, – почала говорити дочка, – спочатку невідомо кого до себе привіз, а тепер він ще й дружину притягнув? Ти ж розумієш, що вони тебе обдурять за дві секунди. Давай, щоб на бобах не залишитися, підписуй мені квартиру.

Протягом місяця нас відвідали всі родичі діда, включаючи і тих, хто жив далеко. Онуки вмить стали готові доглядати за стареньким, діти вимагали вигнати нас і написати дарчу.

А коли діда поклали в лікарню, його молодший син навіть замки поміняв під час нашої відсутності, довелося чоловікові викликати слюсаря і паспорт йому показувати з реєстрацією.

Вийшов дід Павло з лікарні і сказав:

– Везіть мене до нотаріуса, боронь Боже мене не стане, так вони виставлять вас на вулицю. Ніхто зі мною жити не став, коли я один залишився, у всіх справи знайшлися. За цілий рік вперше відвідали і то після вашого весілля, щоб квартиру вимагати!

Так Андрій став власником квартири. А через пів року не стало діда Павла.

Після цього його рідня влаштувала нам пекло. Що вони тільки не робили, справа навіть дійшла до суду. Тільки середня дідова дочка, яка жила в іншому місті, не втручалася в цю справу, а просто попросила нас прихистити на час навчання свою старшу дочку Галину.

Мій чоловік, людина проста, він не відмовив. І через місяць ми зустрічали Галину. Перші дні вона вела себе дуже шанобливо, а потім почала під час відсутності чоловіка показувати мені своє справжнє лице:

– Не твоя квартирка, а брата мого, так що не вказуй, ​​де хочу, там і кидаю речі! – Посуд мити я за всіма не наймалася, – говорила мені Галина.

В присутності Андрія вона вела себе зовсім по-іншому, і, коли я розповіла чоловікові про її витівки, він мені не повірив:

– Не може бути, ти перебільшуєш!

Я засмутилася і вирішила записати на диктофон всі закиди його сестри і наші з нею перепалки. Одного разу я вийшла в магазин, але гаманець забула вдома, довелося повернутися, увійшла, а Галина в ванній розмовляє з мамою по телефону. З їхньої розмови я зрозуміла, що в їхніх планах нас розлучити і потім забрати від Андрія квартиру.

Цей запис я ввечері і прокрутила чоловікові. А вранці Галина з валізою покинула наш будинок. Більше у нас немає рідні. Ось так, варто було несподівано звалитися спадку, як родичі показали себе у всій красі.

Фото ілюстративне – LiveGournal.

You cannot copy content of this page