Я зрозуміла, що собою являють мої свекри, вже під час підготовки до нашого весілля. Майбутня свекруха відразу заявила, що весілля нам не потрібне, можна просто розписатися, грошей у нас немає, та й взагалі навіщо зайві витрати. Але мої батьки вважали інакше. Батько сказав: «У мене єдина дочка і вона вийде заміж так, як годиться, всі витрати за весілля я беру на себе, якщо у вас немає можливості». Так і зробили.
Мої родичі активно готувалися до весілля: шукали відповідний ресторан, перебирали меню, шукали тамаду, фотографа, оператора. Загалом, старалися, щоб все було якнайкраще. Свекруха ж сиділа собі вдома і її нічого абсолютно не турбувало. Вона могла тільки зателефонувати і дати цінні вказівки, що необхідно зробити.
Буквально відразу ж після весілля ми почали думати про власне житло, тому що свекруха сказала, що вона нас любить, але жити з нами не буде. Моя мама нас підтримала і тут же сказала, що ми будемо жити з нею, поки не здобудемо своє. На той момент я вже чекала дитину.
Пройшов певний час і ми з чоловіком і моїми батьками прийшли в гості до свекрухи і свекра з метою обговорити квартирне питання. І вирішили, що нам спільно допоможуть і одні і другі батьки. Після цих обіцянок, ми з чоловіком наважилися взяти в кредит двокімнатну квартиру в новобудові.
Мої батьки викладалися повністю: ремонт, меблі, посуд, одним словом – робили все можливе. Новоспечені ж родичі знову вмили руки, сказали: «У неї є чоловік, ось нехай він все і робить». А нічого, що «її чоловік» – це їхній син?
Коли на світ з’явився наша дитина, всі образи відійшли на задній план. Але родичі чоловіка навіть не приїхали на виписку зустріти першого онука, сказали, що їм дорого на таксі їхати, а у вас в машині немає місця, тому побачимося потім, коли будете вдома. Але і додому до нас протягом місяця ніхто не прийшов.
Ми самі поїхали до них в гості, привезли онука. Мені знову здалося, що знову все налагоджується. Але ні, це був перший і останній раз, коли на даний момент вони його бачили.
Разом з тим ішов ремонт у новій квартирі, і мені доводилося з мамою і дитиною тягатися на ринки, займатися ремонтом, контролювати робітників, тому що чоловік був постійно на роботі. Свекруха, все це прекрасно розуміючи, навіть жодного разу не запропонувала посидіти з онуком, щоб я його не возила з собою.
Коли ми нарешті переїхали, нам дуже не вистачало грошей. Тому я була змушена вийти на роботу. Моя мама відразу ж сказала, що буде допомагати нам з сином, і запропонувала свекрусі теж сидіти з онуком, на що знову отримали відмову: «у дитини є мама і тато», словом, не погодилася.
Моя мама звільняється з роботи і повністю бере все на себе, в той момент, як ми з чоловіком на роботі. Свекруха періодично дзвонить, дає вказівки як виховувати, чим годувати, як мити. Я на це не звертаю уваги і намагаюся не накручувати себе, щоб не псувати стосунки з чоловіком.
Буквально на днях у чоловіка був день народження. Вони подзвонили, привітали і після цього подумали, що все налагодилося і стали дзвонити, як ні в чому не бувало. Знову ж таки не цікавляться онуком абсолютно, тільки розповідали, як у них все добре, що вони собі купили, які у них плани на майбутнє.
Я в повному розпачі. Чоловік або не помічає, або не хоче помічати, що його батьків не хвилює, як ми живемо, на що ми живемо, чим харчується дитина. Може, я неправильно міркую? Але хіба мама може себе так поводити, як поводить себе моя свекруха? Чому мої батьки мають тягти на собі все? Хіба це чесно?
Фото ілюстративне – pravda-nn.