Я не знаю нікого, хто не відчував би дискомфорту перед сповіддю. Проте знаю тих, хто непритомніє від самої думки про сповідь!
Протягом багатьох років практики і журналістської роботи я зібрав кілька порад сповідників про те, як підійти до Таїнства Покаяння та Примирення. Я сам користуюся ними і знаю, що вони допомагають іншим. Рекомендую їх усім, у кого конфесіонал асоціюється скоріше «з катівнею», ніж з «обіймами нескінченого милосердя» (Папа Франциск).
1. Почніть із молитви — найпростіше: знак хреста і короткий заклик до Святого Духа, наприклад «Духу Святий, прийди і допоможи мені підготуватися до сповіді».
2. Насамперед, подякувати — саме лише відстеження своїх гріхів має більше спільного з роботою служби пліток, ніж із християнством. Знайти причини для вдячності зазвичай набагато важче, ніж звинувачувати себе.
3. Захопитися Богом — дуже допомагають фрагменти з Біблії. Це може бути притча про блудного сина або уривок про Ісуса, який миє ноги апостолам (початок 13‑го розділу Євангелія від Йоана.). Чи можна боятися такого Бога?
4. Аркуш паперу і ручка (смартфон) — запис своїх натхнень, добрих справ і гріхів дуже добре впорядковує совість. Тоді все видно, як на долоні.
5. Формули не найважливіші — проблема виникає під час підготовки до Святого Причастя. Ми вчимо формулу сповіді так, ніби це молитва «Отче наш». Багато хто переживає, що переплутає слова перед священиком. Насправді вибір слів має другорядне значення. Важливий сенс.
6. Священик теж сповідається — часто з гірших гріхів, ніж його пенітенти… Один єпископ якось сказав, що він вчиться в конфесіоналі смирення у людей, які мають ближчі стосунки з Богом.
7. Тяжкі гріхи можуть бути благодаттю — це добре розуміють великі грішники після навернення. Що більше відкриваєш перед сповідником свою неміч, то більше можеш пізнати Божу любов.
8. Уявіть собі Ісуса — коли приходить паралізуючий страх перед сповідником, під час визнання гріхів, варто згадати, наприклад, Ісуса зі «Страстей» Мела Ґібсона. Важко сумніватися в милосерді такого Бога.
9. Ви нічим не здивуєте сповідника — всі найбільш шокуючи та ганебні гріхи були описані ще в Старому Завіті. Клірики ще в семінарії мають заняття зі сповідництва, на яких готуються до всіх можливих зізнань.
10. Сповідайтеся поза Святою Месою — мова не тільки про те, щоби плідно пережити Євхаристію. Важливі відповідні умови для Таїнства Зцілення. Зверніть увагу на умови, в яких працюють хороші психологи, психотерапевти: тиша, спокій, зручне крісло, без поспіху, час, щоби поговорити і поставити питання.
11. Знайти постійного сповідника — якщо натрапити на відповідного священика, це може усунути більшу частину клопотів на сповіді. Так було у випадку Ванди Пултавської, яка зустріла Кароля Войтилу, або св. Фаустини і о. Міхала Сопочка. Іноді достатньо відшукати такого священика і регулярно відвідувати його в сповідальні. Для сміливих: можна одного разу представитися — тоді, напевно, запам’ятає.
12. Богу не набридають вибачення — знаменита фраза Папи Франциска не раз рятувала мою віру. Її можна зробити радикальнішою: Всемогутній відпустив би гріхи найбільшим злочинцям світу, коли б вони тільки попросили. Чи можна не довіритися такій любові?
І завжди пам’ятайте: сповідь — це бальзамування милосердям. Сповідник виконує тут тільки роль фантастичного Божого санітара. Не бійтеся показати йому сокровенні рани: він намастить їх олією Святого Духа. А Небесний Отець просочить кров’ю Свого Сина!
Читайте також: ЧОМУ ЗАЙВА ВАГА ПОВЕРТАЄТЬСЯ: ПОШИРЕНІ ПОМИЛКИ БАЖАЮЧИХ СХУДНУТИ
Джерело: CREDO
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую