Вчора мама мого пoкiйного чоловіка зателефонувала Анi. Вона знала, що дитина хвoріє (ми добре спілкуємося з її дочкою) але зателефонувати єдиній внучці вирішила зараз, коли дитина вже пішла в школу. За матеріалами
Але про здоров’я вона запитала побіжно, а 40 хвилин розмови були про мене і Дениса. Їй вже доповіли, світ тісний. Навіть здогадуюсь хто, коли ми купували кахель, в магазині була її приятелька і поки ми вибирали і розплачувалися вона не спускала з нас очей.
«Цей дядько не ображає тебе?» «Якщо, що ти знай, що у тебе є бабуся і дідусь»
Дитину вона завела цими розмовами і Анюта була в поганому настрої. Вдома ми зараз не піднімаємо тему наших з Денисом відносин.
А ще … свекруха завжди на свята надсилала на мою картку Анюті по тисячі гривень, а тепер каже, що заведе спеціально для неї картку і щоб Анютка зберігала її у себе і користувалася сама.
Мабуть думає, що я ці гроші на свого мужика витрачу.
Аня звичайно дуже задоволена перспективою отримати в своє розпорядження картку. І на вихідних зібралася до свекрухи в гості. Та обіцяла їй відразу на картку 500 гривень кинути «на булочки в школі»
Я не подаю виду, як мене все це дратує. Свекруха знає, що ці нещасні копійки (в середньому три тисячі на рік) йдуть завжди в справу, а тут підліток мій витратить їх на всяку фігню. Але лізти не буду, якщо свекруха мені не довіряє, нехай буде так.
Ось такі справи, але це все дрібниці життя я і не сумнівалася, що свекруха, що небудь відмочить, коли дізнається про мої стосунки.
Зараз печу вафлі для Дениса, побіжу в лікарню, а то потім буде ніколи.
