Відколи я розлучилася з чоловіком, я закрила тему свого особистого життя. Жила заради дітей. Заради них я і на заробітки поїхала.
В Римі я вже 5 років, зараз мені 55. Я сюди приїхала гроші заробляти, а натомість отримала нагоду вийти заміж за італійця.
З чоловіком я розлучилася дуже давно, наші діти ще були доволі малими, тому я ростила їх сама.
Ще раз заміж не виходила, тому що не хотіла, щоб у моїх дітей був інший тато.
Колишній чоловік хоч і пішов з сім’ї, але про наших дітей він ніколи не забував – крім аліментів він їм давав додатково кошти на все необхідне.
Поїхала я в Італію не тому, що мені погано жилося, а тому, що я втратила роботу.
Вдома у мене була трикімнатна квартира в центрі міста, а також непогана робота в тепленькому кабінеті.
Але потім моє підприємство закрили, я залишилася без засобів для існування, а в 50 років освоювати нову професію вже було трохи запізно.
От подружка мені і нарадила їхати до неї в Італію, пообіцяла навіть роботу для мене знайти.
Було трохи страшно, але я вирішила їхати. Мої син і дочка на той час вже були дорослими і самостійними, тому вони без проблем залишилися самі.
Подібно до багатьох заробітчанок, я поїхала, щоб дітям допомогти, хотіла забезпечити їх житлом.
Подруга, як і обіцяла, знайшла мені роботу. Я стала доглядати одну літню синьйору.
Я жила разом з нею. З часом до моєї синьйори став заходити її 58-річний сусід Патриціо.
Він любив пити з нами каву. Патриціо вдівець, має трьох дітей, але вони вже дорослі, і живуть окремо.
Синьйора відразу зауважила, що я сподобалася її сусіду, бо поки мене не було в неї, він до неї не заходив зовсім.
Патриціо довго не тягнув, і зробив мені пропозицію. Ну як, пропозицію – він запропонував мені йти з роботи і переїжджати до нього.
Але я йому відповіла, що піду в його дім лише в якості дружини. На що він лише посміхнувся, і відповів: «Ва бене».
Але на наступний день він прийшов дуже сумний і повідомив, що ми не можемо з ним одружитися, бо одна з його дочок проти.
Тому Патриціо мені пропонує жити у нього, а штамп в паспорті нічого не означає.
Може для нього штамп і не має значення, але особисто для мене є суттєва різниця.
Виходить, якщо я буду в нього жити – я буду в його квартирі прибирати, прати, їсти готувати, і все це безкоштовно, за “дякую”?
Я коли про це своїй дочці розповіла, вона мені каже, щоб я навіть не думала про таке.
Але я і без неї це знаю. То треба зовсім розуму не мати, щоб на таке погодитися.
Я приїхала на заробітки, щоб заробляти, а не бути безкоштовною служницею.
Теж мені, любов… Нащо воно мені?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
