Колись в нашому селі моя сім’я вважалася дуже заможною, мій чоловік працював на керівній посаді, і добре заробляв, то ж біля нього мені навіть не доводилося працювати.

Ростили ми єдиного сина Сергія як найкоштовнішу перлинку, ніколи ні в чому йому не відмовляли.

В університет Сергійко поступив, на економічний факультет, бо я дуже хотіла, щоб він, як і його батько, вмів заробляти і рахувати гроші. Багатство мені тоді просто засліпило очі, ні про що більше я і не думала.

То ж коли по селі поповзли слухи, що мій Сергій до Любкиної доньки Оксанки ходить, то я вдома такий переполох вчинила, що птах на хату не сідав!

Я категорично була проти цього союзу, адже Любка з чоловіком все життя п’ють. Люди кажуть, що донька в них не вдалася, мовляв, і красуня, і розумниця. Але що мені було до того, якщо я не хотіла родичатися з ними?

Сина я тоді навіть в іншу область вчитися перевела, щоб той менше цю Оксану бачив. Так я їх і розлучила.

А невдовзі по тому, як син поїхав, прийшла до мене Оксана з животом, і каже, що дитя від Сергія носить.

Я їй заборонила щось говорити моєму синові, а щоб вона мовчала, я дала їй тоді трохи грошей, і сказала, щоб вона назавжди забула про наше існування.

Народила Оксана сина. Люди в селі про неї усяке говорили, але я була впевнена, що це мій онук, бо надто вже хлопчик був схожий на мого Сергія в дитинстві.

Проте, сину я нічого не сказала. Сергій одружився, і так і залишився жити в іншій області.

У нього зараз все чудово, вони з невісткою донечку-студентку ростять.

А я ще 12 років тому в Італію поїхала, на заробітки, бо відколи чоловіка мого не стало, мені стало з грошима зовсім сутужно. У сина я просити не хотіла, а ті гроші, які залишилися після чоловіка, дуже швидко витратилися.

Спочатку мені було страшно кудись їхати, а потім я звикла, і мені навіть сподобалося.

Сину своєму я дала гроші на квартиру, сказала, нехай внучці куплять житло.

А потім стала вже для себе заробляти. Ще не знала, куди я витрачу гроші, але була впевнена, що вони зайвими не будуть.

Минулого літа я приїхала додому і випадково на вулиці побачила сина Оксани. Знаєте, в мене серце так тьохнуло, що після цієї зустрічі я вже про ніщо інше і думати не могла.

От я і надумала купити цій дитині квартиру. Приїхала, вибрала підходящий варіант, покликала Оксану, щоб вона дала пораду, що краще купити.

Вона не могла повірити, що я це серйозно кажу, думала, що я щось лихе задумала.

Я її заспокоїла, пояснила, що маю великий борг перед своїм онуком і хочу його хоч якось компенсувати.

Житло я відразу оформила на хлопця, він взагалі не міг зрозуміти, що відбувається.

Я йому все розповіла, але попросила не чіпати Сергія, адже ні він, ні його дружина досі нічого не знають про позашлюбну дитину. То навіщо зараз ворушити старе?

Чи я не права?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.