Я, коли їхала в Італію, відразу не планувала довго там бути. Мені були потрібні гроші на квартиру, і я порахувала для себе, що на це піде приблизно 5 років.
Так і сталося, за п’ять з половиною роки я назбирала необхідну суму, щоправда, мені довелося жити в режимі жорсткої економії, але це дало мені змогу швидко повернулася додому, щоб купити собі житло.
Справа в тому, що я з чоловіком розлучилася, і при розлученні залишилася з однією маленькою кімнаткою в старому гуртожитку, де було просто неможливо жити.
Наша єдина донька вийшла заміж і пішла жити до свого чоловіка. Можна сказати, що їй пощастило, бо у зятя була своя трикімнатна квартира в новобудові, яку йому, як єдиному синові, подарували батьки.
Свати мали таку можливість – забезпечити дітей житлом, і добре, а я не мала такої змоги.
З донькою я обговорювала свої плани і наміри, і вона знала, що я везу додому кругленьку суму на придбання квартири.
Більше того, вона навіть мені допомагала вибирати. Ми знайшли непоганий варіант – двокімнатна квартира в новобудові, і райончик гарний, і знаходиться недалеко від доньки.
Донька щиро раділа за мене, казала, що нарешті я поживу в добрі.
Але нещодавно її настрій кардинально змінився. Вона прийшла до мене з пропозицією, щоб я собі не двокімнатну, а однокімнатну квартиру брала, а решту грошей їм віддала, бо її чоловік хоче, щоб я купила їм машину.
– Ну навіщо тобі така велика площа? Тобі і однієї кімнати буде достатньо, – сказала мені донька. – Вадим правий, його батьки нам величезну квартиру подарували, то ти могла б розщедритися на машину, це було б чесно. Не хочу, щоб мені потім все життя згадували, що я до них з пустими руками прийшла.
Тепер я просто не знаю, що робити. Я ж про цю квартиру стільки часу мріяла! А тепер мені доведеться відмовитися від своєї мрії і знову жити в одній маленькій кімнатці?
Знаю, що якщо я відмовлюсь, то донька образиться на мене. То ж як правильно вчинити, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
