В серпні не стало мого батька, йому було 70 років. Вони з мамою добре собі жили, принаймі, я так завжди думала. Заміж я вийшла давно, відразу поїхала жити в село до чоловіка, а до батьків раз в місяць приїжджала в гості. І ніколи не помічала, що між ними щось не так.
Виявляється, вони все від мене ретельно приховували. Років тридцять тому у мого батька в житті з’явилася інша жінка, а потім у них народилася дитина, теж дівчинка.
Мама про це дізналася, вони з татом поговорили і вирішили зберегти сім’ю, а тій дитині батько весь час платив аліменти, та ще й потім, виявляється, квартиру купив. Але була угода – про це ніхто не має знати, навіть ця дитина. Зрозуміло, що я теж нічого не підозрювала.
На поxороні було багато людей, тому я нічого не помітила. Але якось я прийшла на мoгилу і побачила там свіжі квіти, потім ще раз, і ще раз. А потім ми зустрілися.
Незнайомці на вигляд було років тридцять. Мене дуже вразила наша дивовижна схожість, хоча між нами років 15 різниці. Вона почала розмову першою. Розповіла, що є моєю рідною сестрою по татові, і що сама нічого не знала донедавна. Лише коли нашого батька не стало, її мама їй про все розповіла.
Віра, так звали мою сестру, виявилася доволі приємною людиною. Від неї віяло чимось рідним. Ми вирішили, що тепер нам нічого не заважає спілкуватися, адже ми рідні сестри, нехай тільки по татові.
Мені було цікаво як вона живе, хто вона, та й хотілося познайомити сестру з своєю сім’єю. І мій чоловік, і мої діти були не проти. Але раптом проти виявилася моя мама. Вона не хоче, щоб ми з Вірою підтримували стосунки, занадто важко вона все це в свій час пережила.
Я і маму розумію, мені її дуже шкода, але і з сестрою теж не хочу через це втрачати зв’язок. Вона ж нічого не винна. А мама наполягає, що якщо я буду з нею спілкуватися, то це буде з моєї сторони зрада щодо неї.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.