Про те, що Люба повернулася в село, не говорив хіба що лінивий. Вона відремонтувала стару бабусину хату і стала в ній жити.
Людей цікавило, звідки у одинокої жінки скільки грошей, щоб так дім перебудувати? За якихось три літні місяці халупа перетворилася на справжній палац.
– Коли є гроші, то легко і швидко все робиться. От тільки, звідки ж у неї скільки грошей? – пліткували жіночки. – Якби вона з Італії приїхала, то інша справа, але ж вона 25 років в місті прожила, а тепер – приїхала пані на дорогій машині. І головне, що вона зараз на роботу не ходить, а звідки ж то в неї гроші?
На пересуди 43-річна Люба не зважала. Вона просто не чула усіх цих пліток, бо ні з ким в селі не спілкувалася, чим викликала ще більший інтерес до себе.
А з дому вона і справді не виходила з кількох причин. По-перше, працювала вона віддалено, робота в інтернеті, і заробляла вона таким чином немало. А по-друге, важку рану мала на душі, тому і не хотіла нікого бачити, і ні з ким спілкуватися.
Люба росла сиротою, виховувала її бабуся. Жили вони у великій бідноті, але бабуся намагалася це компенсувати дівчинці душевною теплотою.
Люба добре вчилася і після закінчення школи поїхала в місто, поступати в університет.
Так в місті і залишилася – спочатку вчилася, потім на роботу влаштувалася, і так закрутилося. В село їздила, поки була жива бабуся, а коли старенької не стало, Люба забула про село і про своє життя в ньому.
В 25 років Люба зустріла його, любов усього свого життя. Олександр був її начальником. Він теж закохався у красуню-Любу, але було одне але – на час зустрічі з нею він уже був одруженим, і з сім’ї йти не збирався, хоча Любі прямо про це не говорив, більше того, давав надію, що рано чи пізно він піде від дружини, яку не любить, щоб бути разом з коханою.
Люба швидко просувалася по кар’єрних сходах, завдяки чому змогла придбати собі і машину, і житло.
Вона дуже любила турботливого і чуйного Олександра, вірила кожному його слову, тому чекала, поки настане її пора.
Не раз ночами вона плакала в подушку, її гризло сумління, що вона в чужу сім’ю влізла. Не такого життя вона для себе хотіла. Вона ж, як і усі дівчата, мріяла бути у білій сукні, а потім народити коханому чоловікові мінімум двійко діточок. Що-що, вона точно не планувала закохуватися в одруженого чоловіка…
Чекала Люба на коханого 20 років… Думала, що він таки піде з сім’ї, коли його донька виросте. Олександр завжди говорив, що він заради донечки залишається з дружиною, яку не кохає. Та, коли старша донька закінчувала школу, і здавалося, щастя було вже так близько, Олександр оголосив, що його дружина другу дитину чекає.
– Вибач, просто так сталося… – це все, що Олександр сказав Любі.
– А як же я? Я теж хотіла дітей… – плакала Люба над своєю важкою долею.
– А що ти? Ти добре знала, на що йдеш, коли скільки років зустрічалася з одруженим чоловіком, так що ти точно не свята. Але я кохаю тебе, і якщо ти погодишся почекати ще, то ми обов’язково колись будемо разом.
В той вечір у Люби стався нервовий зрив. Вона потрапила в лікарню. А потім були сеанси у психологів і багато молитов, щоб Бог пробачив їй її важкий гріх.
З роботи Люба пішла, щоб не бачитися з Олександром. Квартиру свою продала, і вирішила їхати в село, подалі від усього цього, що з нею відбулося.
В селі Люба вирішила почати нове життя. Вона перебудувала бабусин будинок на свій лад, і, здається, нарешті знайшла спокій.
А невдовзі, в її житті відбулося справжнє диво. Вона вийшла заміж, і навіть народила дитину.
Долю свою вона зустріла випадково, можна сказати, на вулиці. Володимир був на 4 роки молодшим за неї, і ніколи ще не був одруженим. У них все якось дуже швидко закрутилося, таке враження, що сама доля нарешті все взяла в свої руки.
Люба стала щасливою тоді, коли вже й не чекала. Головне, що вона попрощалася з минулим.
Щоправда, коли Олександр від знайомих дізнався, що Люба заміж зібралася, він робив спроби відговорити її від цього вчинку, але Люба заблокувала його назавжди – і в телефоні, і в житті. Адже, щоб відчинилися нові двері, потрібно наглухо закрити старі.
Олеся Біла.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
