Мені вже 65 років. Зі своїм чоловіком, Павлом, я прожила разом вже 40 років, весною відзначатимемо ювілей.
За цей час нам довелося багато чого пережити: і злидні, і багатство.
Розлучалися ми разів зо три, а тепер уже і онуків ростимо разом.
І лише завдяки своїй мудрості ми зуміли зберегти сім’ю, і зараз я дуже рада, що все саме так вийшло.
Років 20 тому, Павло загуляв і я про це дізналася.
Тоді по роботі він постійно був в роз’їздах, і вдома бував рідко.
Я ніде не працювала, ростила нашу дочку, тобто була домогосподаркою, але цілком забезпеченою.
Грошей, зароблених чоловіком, вистачало з лишком, то ж я могла собі дозволити сидіти вдома.
Одного разу до мене прийшла моя тітка і сказала мені, що їй здається, що Павло мені зраджує.
Відтоді я почала пильніше спостерігати за своїм чоловіком.
Якось перед черговим відрядженням Павла, мені на очі попалися квитки на літак, туди і назад.
Я зрозуміла, що в подорож чоловік відправляється не один, а з іншою жінкою.
Я вирішила, що зустріну їх в аеропорту. Дочекалася, і побачила свого рідного чоловіка з жінкою, значно молодшою за нього, на ділову поїзду це зовсім не було схоже.
Мені тоді земля пішла з-під ніг, я поїхала додому і зібрала речі чоловіка, бо не збиралася пробачати йому зради.
Він приїхав пізніше, і коли зайшов додому і побачив в коридорі валізи, був ошелешений.
Я відразу йому сказала, щоб навіть не думав брехати, бо я все знаю, тому попросила просто забирати свої речі і назавжди йти з мого життя.
Павло усвідомив нарешті, що відбувається, сів на кушетку в передпокої, взявся за голову руками і почав розповідати.
Він сказав, що сам не знає, що з ним коїться. Він визнає, що зробив велику помилку, і я маю право його вигнати.
Але якщо я таки знайду в собі сили його пробачити, то він обіцяє зробити мене найщасливішою жінкою в світі, яка якщо і буде плакати, то лише від радості.
Думала кілька днів, як бути тепер в такій ситуації.
І знову до мене прийшла тітка, вона радила мені не вірити і прогнати від себе невірного чоловіка.
В свій час тітка саме так і зробила, і тепер вона залишилася самотньою, а її чоловік успішно створив другу сім’ю.
Самотньою залишатися на старість я не хотіла, тому вирішила дати чоловікові ще один шанс.
Я знайшла в собі сили пробачити свого чоловіка, і тим самим, зберегла сім’ю, про що зараз анітрохи не шкодую.
У нас є все – діти, внуки, будинок, собака!
А головне, у нас є любов і підтримка, а це в нашому віці є дуже важливим!
А яка ваша думка – чи варто пробачати чоловіка в такій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.