В шлюбі я вже вісім років. Коли я виходила заміж, вважала, що мені дуже пощастило. Олександр у свої тридцять років мав невеличкий бізнес, квартиру і я розуміла, що з ним мені не страшні ніякі життєві бурі. Ще одним плюсом було те, що батьки Олександра жили окремо від нас, в своєму заміському будинку. То ж відносини з свекрухою у нас склалися непогані, адже бачилися ми рідко.
Відразу ж після весілля я переїхала в квартиру до чоловіка, де намагаюся створити комфорт і затишок. Грошей на це Олександр не шкодує, та й вільного часу у мене багато. Працює тільки чоловік, я займаюся домом. Дітей у нас поки немає, я ще не готова про це думати. Чоловік непогано заробляє, на це я не можу поскаржитися, нам цілком вистачає на хороший рівень життя.
У зв’язку з тим, що Олександр доволі забезпечений чоловік, він вирішив, що буде допомагати своїм батькам. Свекри живуть за містом, обоє працюють, але фінансова ситуація звичайнісінька. Чоловік вважає, що допомагати їм і забезпечувати для них гідний рівень життя – це його обов’язок. Так як саме батькам він зобов’язаний усім, що у нього є зараз. Вони дали йому все, що тільки могли і все своє життя присвятили йому. Радитися зі мною з цього приводу чоловік не вважав за потрібне і вирішив все сам.
Про те, що чоловік дає гроші своїм батькам, я дізналася випадково. Зимою я хотіла нову шубу, Олександр обіцяв, що купить, а потім повідомив, що в зв’язку з фінансовими труднощами шуба буде пізніше. Зате у свекрів в будинку виріс ще один поверх. Я не надала цьому значення, як і новій огорожі навколо будинку, в той час, коли я просила чоловіка поміняти мені авто. Потім я співставила ці факти, і зрозуміла, що чоловік практично утримує своїх батьків. Коли я прямо запитала про це Олександра, він просто підтвердив мої здогади.
Якщо чесно, то для мене ця ситуація не зовсім зрозуміла. Батьки чоловіка живуть добре, як і мільйони інших людей. Вони не бідують, їм цілком достатньо їх заробітку. Навіщо віддавати гроші, якщо їм і так вистачає, не зрозумію. Але чоловік вважає, що його допомога не буде зайвою. Адже так, вони зможуть дозволити собі більше, а вони цього заслуговують. Я згодна, що можна допомагати рідним, але не варто робити це на шкоду собі і своїй сім’ї.
У вересні у мене день народження. І я вже зараз попередила коханого, що хочу відсвяткувати свій день народження у Франції. Подорож по цій країні – моя давня мрія. У своє свято я хотіла б щось незвичайне. Інших варіантів країн для відпочинку я не розглядаю. Але мій чоловік заявив, що за час, який залишився до святкування, ми не зможемо відкласти необхідну суму. Виявилося, що свекри купують нову машину, зрозуміло, не без допомоги мого чоловіка.
А я не хочу цього робити, вважаю, що заслуговую на такий подарунок. Відступати я не маю наміру. І взагалі, якби чоловік не віддавав гроші своїм батькам, то мені би на все вистачало – і на шубу, і на машину, і на поїздку. Я вважаю, що це гроші нашої сім’ї, і саме ми повинні користуватися ними.
Я не знаю, як переконати чоловіка перестати допомагати батькам. Адже ці гроші потрібні зараз нам. Може мені варто поговорити з батьками чоловіка і пояснити все? Попросити їх відмовитися від допомоги сина і таким чином залишити гроші в сім’ї? Якось я спробувала поговорити про це з Олександром. Він мені сказав: «Хочеш шубу, машину і поїздку – іди працюй. А батькам я допомагав і буду допомагати».
Як бути, я не знаю. Не хочу, щоб наші гроші так просто йшли з сім’ї.
Фото ілюстративне – garmoniazhizni.
