Заміж я вийшла не в останню чергу тому, що хотіла піти від батьків, з якими в мене ніколи не було гарних стосунків.
Але, за іронією долі, в 28 років я розлучилася, і була змушена знову повернутися до батьків. Ще недавно у мене було все, а зараз мені ледве на хліб вистачає.
Батьки мене завжди недолюблювали, я була старшою дитиною. Вся їхня любов діставалася молодшому брату. Так завжди було, і є дотепер.
Я розуміла, що від батьків нічого не отримаю, тому вирішила, що вийду заміж, і ми з чоловіком будемо самі заробляти на все, що нам треба, і разом будувати своє щасливе майбутнє.
З майбутнім чоловіком я познайомилася у спільній компанії. Тарас видався мені надійною людиною. Ми сподобалися одне одному, почали зустрічатися, і я сама запропонувала, що нам нема чого тягнути, і треба одружуватися.
Тарас не був проти, ми розписалися і стали жити в квартирі, яку він сам придбав ще до шлюбу. Гроші у мого чоловіка були, бо він їздив на заробітки.
Жили ми дуже добре, я народила дитину, чоловік був щасливий.
Про своїх батьків я не забувала, раз на три місяці надсилала їм гроші. Точніше, вони самі не давали про себе забути. Мені було відомо, що у них із фінансами більш-менш усе нормально, але я не могла відмовити мамі. У нас з чоловіком були гроші, тож я могла дозволити собі допомагати їм.
Робила я це в таємниці від чоловіка, бо Тарас не був би в захваті, якби дізнався, що я своїм батькам гроші висилаю, його гроші!
Але кілька місяців тому я дізналася, що у мого чоловіка є інша жінка. Він сам мені про це повідомив. Сказав, що розлучається зі мною, дав два тижні, щоб я з дитиною з’їхала від нього.
Я настільки завжди була впевнена в тому, що у нас з чоловіком все добре, що зовсім не придумала для себе запасного варіанту, я навіть грошей відкладених не мала, бо якщо і були у мене колись зайві гроші, я їх батькам своїм відправляла.
То ж я вирішила поїхати до батьків, іншого виходу у мене просто не було.
Але мені там не зраділи. Мама з порога спитала, навіщо приїхала. Також, вона мене відразу попередила, що приймає, але ненадовго, бо у неї є ще молодший син (брату 26 років, він не одружений, ніде не працює, сидить в батьків на шиї).
Я погодилась на її умови, влаштувалась в місцевий магазин. Живу у батьків уже п’ять місяців. За цей час мама з мене витягла майже всі гроші. Немає можливості відкладати.
Вона хоче, щоб я їй усю зарплату віддавала. Вважає, що я маю допомагати їй з батьком тато, на жаль, зараз захворів, і потрібні великі гроші на його лікування).
Не знаю, як із цього виплутатися. А чоловік висилає лише мізерну суму у вигляді аліментів.
Коли я кажу брату, що він теж має шукати роботу, мама відразу ж стає на його сторону, каже, що він за копійки горбатитись не буде, йому треба відповідну роботу до його освіти, і з відповідним окладом.
Не розумію, чому мама любить брата більше, ніж мене? Невже так буває?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.