Моєї бабусі по татові не стало багато років тому. Дідусь практично сам ставив на ноги своїх дітей – доньку, мою тітку, і сина, мого тата. Діти виросли, створили свої родини, дідусь залишився сам. Не знаю чому, але з усіх внуків я найчастіше була в дідуся. Усі літні канікули я проводила у нього. Ми разом гуляли по лісі, їздили до нього в гараж, співали пісні на березі річки. Він годував мене своїми фірмовими макаронами по-флотськи, а після показував мені фотографії своєї молодості.
Зараз мені 25 років. Я закінчила університет і вже непогано сама на себе заробляю. Про дідуся не забуваю – приїжджаю до нього щовихідних, привожу необхідні продукти. Я подорослішала, а дідусь, в свою чергу, сильно постарів, хоча ще і досі сам справляється з усією роботою. Місяць тому я приїхала до дідуся, і він повідомив мені, що прийняв рішення віддати мені свою квартиру.
Він уже планує поїздку до нотаріуса разом зі мною. Але у нього є умова, щоб я не продавала нерухомість, а жила б там сама або здавала б її своїм більш-менш знайомим людям.
Для нього важливо, щоб я зберігала його фотографії і інші цінні для нього речі. Дідусь попросив мене час від часу переглядати і перечитувати його записи, щоб пам’ять про нього не згасала.
Поки про рішення дідуся знали тільки ми вдвох, ніяких проблем не виникало. Але незабаром звістка про це дійшла до моєї тітки – дідової доньки і татової сестри. Вона в цьому питанні не підтримала дідуся, так як вважала, що спадщина має перейти безпосередньо до його дітей – тобто до неї і до мого батька.
Що ще гірше, вона запропонувала виставити квартиру на продаж. Про її думки я дізналася від дідуся. Тобто особисто мені вона нічого не висловлювала. Мій тато, швидше за все, теж був не в курсі ситуації, що склалася. Але йому байдуже, у нього є житло.
Тітка знала, що я приїжджаю на вихідних до дідуся, тому і сама приїхала в суботу вранці. Коли я зайшла в квартиру, вона вже чекала мене на кухні. Дідусь мовчав, а тітка почала розмову. Вона сказала мені, що я обдурила її батька і хочу забрати квартиру, яка по праву належить їй.
Але ж це неправда, дідусь сам мені це запропонував. Він пробував це пояснити своїй доньці, але та нікого не слухала. Сказала, що у неї теж є діти і їм ця квартира не буде зайвою.
Вирішальне слово все ж за дідусем. Заповідати своє майно мені чи ні – це його воля. Якщо він все ж віддасть її мені, квартиру я, звичайно ж, збережу, і вона буде відкрита для всіх дідових рідних. Але продати квартиру я нікому не дозволю.
Моя тітка з чоловіком – дуже забезпечені люди, у яких ніколи не було потреби в грошах. Так що продаж квартири їм нічого не дасть. Поки що я тільки сподіваюся, що ми з тіткою почуємо один одного і що ситуація з’ясується.
Фото ілюстративне – alteregoo.
