– От як ти собі це уявляєш? Їй 50 років, а вона заміж зібралася! Не піду я на це весілля, і крапка, – вперся мій чоловік, коли дізнався, що його мама надумала заміж виходити.
– Тарасе, твоя мама гарна молода жінка, і вона заслуговує бути щасливою, – намагалася я переконати чоловіка в тому, що нічого поганого не станеться, якщо його мама вийде заміж.
Про плани свекрухи я дізналася першою, Тамара Василівна мені довірила свою таємницю, бо знала наперед, що сини її не підтримають. І я її підтримала, бо розумію її як жінка.
З чоловіком свекруха розлучилася давно, ще коли сини були маленькими, тому хлопців вона ростила і виховувала сама, і їй було дуже нелегко. Та вона молодець, справилася. Двох синів одружила, а вже тоді надумала і своє особисте життя влаштовувати.
Чесно кажучи, про заміжжя вона і не думала, але, як то кажуть, щастя само її знайшло. Тамара Василівна працювала на фірмі, і в неї закохався її співробітник. Його залицянь вона довго категорично не приймала, але він був наполегливим.
Я мимоволі стала свідком того, як Ярослав, так звали цього чоловіка, зробив їй пропозицію. В той вечір ми з свекрухою пили у неї на кухні чай, я прийшла їй сповістити радісну новину, що вона скоро стане бабусею, бо я дитину чекаю.
Раптом в її двері хтось подзвонив. Вона пішла відчиняти, а я за нею слідом. На порозі стояв Ярослав, в руках у нього був букет квітів, а біля дверей стояло три валізи з його речами.
– Тамаро, останній раз роблю пропозицію – або приймаєш мене, або я назавжди їду з цього міста. Втомився я бігати, так що – вирішуй, – каже.
Тамара Василівна була настільки збентежена, що не могла і слова вимовити, а я стояла як заворожена, бо все, що відбувалося, було схоже на сюжет з романтичного серіалу.
Зрештою, свекруха запросила Ярослава увійти, зробила йому чай, а я сказала, що мені треба вже йти, вдала, що дуже поспішаю, а в дверях я шепнула свекрусі, щоб вона погоджувалася, навіть не думала, бо чоловік мені видався хорошим і людяним.
Тамара Василівна прийняла пропозицію Ярослава і погодилася вийти за нього заміж, от тільки коли про це дізналися її сини, вони були настільки ошелешені, що обидва заявили, що ноги їхньої на маминому весіллі не буде.
Довелося мені з іншою невісткою включитися. Ми довго переконували наших чоловіків, що їхня мама – насамперед жінка, яка заслуговує на щастя.
– От ви з братом одружилися, у тебе є я, у брата Ольга. А у мами хто є? Повертається щодня з роботи в пусту квартиру, навіть поговорити нема з ким. Чого ти тільки про себе думаєш? Ти до мами максимум раз в тиждень приходиш, і то не завжди, а ти подумав, як їй всі інші шість днів одній бути? Та й в старості удвох легше, – кажу.
Таку ж “виховну роботу” провела і інша невістка з старшим сином свекрухи, тому в підсумку ми всі були на їхньому з Ярославом весіллі. Звичайно, що гучних гулянок ніхто не влаштовував, але свекруха аж заплакала, коли побачила двох своїх синів в банкетному залі, де зібралися лише найближчі їм люди.
Я дуже радію, що все так сталося, бо Тамара Василівна і справді заслуговує на щастя.
А свекруха тепер каже, що у неї не дві невістки, а дві донечки з’явилися. В нашій родині панує мир і спокій, і це головне. А чоловік з своїм братом давно змирилися з тим, що мама заміж вийшла, вони навіть подружилися з Ярославом, і разом на рибалку їздять.
Головне в житті – з розумінням ставитися до всіх подій, адже ніколи не знаєш, як буде краще.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
