Тетяна щодня вставала о п’ятій ранку, адже вважала своїм святим обов’язком приготувати смачний сніданок для трьох своїх найдорожчих чоловіків – Віктора, коханого чоловіка, та двох синочків – Олександра і Олежика. І сьогодні, у свій день народження, Тетяна ні світ, ні зоря, вже стояла біля плити. Так було завжди, відколи вона вийшла заміж. А одружилися вони з чоловіком дуже рано, Тетяні щойно виповнилося шістнадцять.
Аж не віриться, коли пролетіли ті літа? Старшому, Олександру, от скоро двадцять чотири роки виповниться. Це ж двадцять п’ять літ уже минуло, як вони з чоловіком разом. Справді кажуть, що життя минає, наче одна мить. І все наче чудово, але якийсь невимовний сум поселився в очах жінки, ні з ким навіть ним поділитися. Можливо тому, що сьогодні у Тетяни день народження, а з її армії чоловіків знову ніхто й не згадав про це. Щороку, максимум, що вона від них отримувала в цей день, це «Вітаю», кинуте десь під вечір, так, між іншим.
Зранку, як завжди, забігла двоюрідна сестра Марина. Вони все життя дружили, в школі за одною партою сиділи. От лише потім дороги дівчат трохи розійшлися: Тетяна вийшла заміж і була поглинута материнством і сімейним життям, а Марина «вдарилася в науку», а потім в кар’єру, та й так, що в свої сорок два заміж так і не вийшла. В результаті – ні сім’ї, ні дітей, самотність і теж свій особливий сум в очах.
Та, не зважаючи на різні долі, вони завжди трималися разом, підтримували одна одну, розповідали про свої мрії і свій біль. Марина щороку приносила в день народження Тетяні букет її улюблених червоних троянд, і обов’язково, ще якийсь подаруночок для душі. Бо ж добре знала, що Тетяна для своїх дітей нічого не шкодує, а собі зайвий раз навіть футболку не купить, не те, що розкішну сукню. На це Тетяні завжди було шкода грошей, а на найновіший телефон для сина – не шкода.
А ще, Тетяна володіла надзвичайним кулінарним талантом. Її страви виходили настільки смачними і різноманітними, що Марина лише дивувалася, як у неї на це вистачає часу і сил – готувати тричі на день різну, смачну їжу, так, щоб страви не повторювалися: на обід котлетки, на підвечірок відбивні, а на вечір запечена рибка. Поїсти її хлопці дуже любили, то ж Тетяна старалася з усіх сил.
– Що, знову забули твої хлопці тебе привітати? – запитала Марина.
Тетяна лише відвела погляд, а потім, прагнучи змінити тему розмови, запропонувала своїй гості смачних наїдків. Марина швиденько пригостилася, ще раз обійняла іменинницю, і побігла у своїх справах. Чого, чого, а справ у неї завжди було вдосталь. Часто вона сама їх знаходила, щоб заглушити свій біль від самотності. Щастя знаходила в тому, щоб бути потрібною людям.
Було прикро їй за себе, але і за сестру теж боліла її душа. Ніяк не могла збагнути Марина, чому ж Тетянині хлопці виросли такими черствими. Невже не можна здогадатися купити мамі квіти, торт чи якийсь подаруночок в день її народження. Чому вони все, що вона для них робить, сприймають як належне. Вони вже давно виросли, а мама і досі вранці прокидається, щоб приготувати їм сніданок, і неабиякий, а смачний, корисний, щоразу інший.
За роботою день пройшов непомітно. Як завжди, втомленою, Марина повернулася додому. На своєму телефоні побачила повідомлення від Тетяни. «Дякую тобі, сестричко за те, що показала моїм хлопцям гарний приклад. Я сьогодні вперше отримала від них подарунок». А потім Тетяна прислала і фото – оберемок величезних багряних троянд.
Від цього фото Марині на душі стало дуже тепло. Вона була безмежно щасливою за свою сестру. Адже Тетяна, як ніхто, заслуговує на увагу і теплоту своїх рідних.
Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.
Фото ілюстративне.
